Фортеця Ілурат – західний бастіон Боспорського царства

Ігор Мітров

21 Запис

У 18 кілометрах на південний захід від Керчі, на високому скелястому плато лежить античне місто-фортеця Ілурат, каміння з якого мешканці найближчого села Іванівка з давніх-давен весело розтягують у якості будівельного матеріалу для власних угідь. Але навіть попри це збереженість пам’ятки вражає, адже й у наш час є можливість пройтися стародавніми вуличками, деякі з яких сягають 5 метрів завширшки і навіть мають тротуари, вимощені вапняковими плитами.

Фортецю засновано в середині І століття нашої ери як важливий стратегічний пункт на підступах до Пантікапею. Назва «Ілурат» згадується один раз у «Географії» Клавдія Птолемея (ІІ століття). Перші археологічні розкопки городища проводилися Полем Дюбрюксом ще на початку ХІХ століття, але тільки в 1950 році Віктор Гайдукевич дійшов висновку, що це той самий Ілурат, про який писав давній учений. Із тих пір і до наших днів, щоправда з великими перервами, проводяться дослідження фортеці.

Городище площею 2,5 гектари є зразком фортифікаційного мистецтва свого часу. Також воно має чітко продумане внутрішнє планування: дві широкі головні вулиці, розташовані перпендикулярно одна одній, і ще десять вужчих, що пролягали паралельно одній із головних, з інтервалами 12-14 метрів одна від одної. Тут проживало від 900 до 1200 людей, а гарнізон складав не менше 150 вояків. Дивовижне відчуття – ходити цими вулицями, заглядати у двори, підійматися сходами і уявляти собі життя мешканців на зорі нашої ери.

Городище площею 2,5 гектари є зразком фортифікаційного мистецтва свого часу. Також воно має чітко продумане внутрішнє планування: дві широкі головні вулиці, розташовані перпендикулярно одна одній...

Дата зведення фортеці не викликає серед науковців суперечок: червонолакова кераміка, знайдена під стінами фортеці, відноситься до часу, не пізнішого за другу третину І століття нашої ери. Цю дату також підтверджує знахідка у забутовці стіни асу цариці Гіпепірії 37/38 – 39 роки.

Через готську навалу на Ілураті стає неспокійно з середини 50-х років ІІІ століття. Приблизно у цей самий час відбувається потужний землетрус, який завдає місту серйозних руйнувань. Вже тоді більшість мешканців разом із воєнним гарнізоном покинули свої домівки. Певна частина людей продовжувала далі жити у незахищеній фортеці.

Дивитися розділ «Мистецтво та антикваріат» на UNC.UA

Визначити найточнішу дату загибелі Ілурату допоміг випадок. У 1982 році, після дощу, на вже відпрацьованій ділянці в центрі городища було знайдено скарб із 66 білонових статерів, датованих 242 – 267 роками. Оскільки з 267 по 275 року монети на Боспорі не карбувалися, можна зробити висновок, що саме в цьому часовому проміжку фортеця остаточно впала. Трапилося це раптово. Через сильну пожежу мешканці спішно покидали місто, не встигаючи навіть врятувати худобу – і всі тварини загинули в полум’ї. Так закінчилася історія найміцнішого західного бастіону Боспорського царства – фортеці Ілурат. Лише у VІІІ-ІХ столітті протягом короткого часу на її руїнах існувало середньовічне поселення.

Дата зведення фортеці не викликає серед науковців суперечок: червонолакова кераміка, знайдена під стінами фортеці, відноситься до часу, не пізнішого за другу третину І століття нашої ери.

Ще у 2012 році, коли я працював у Керченському історико-культурному заповіднику і брав безпосередню участь у розкопках Ілурату, планувалася музеєфікація і масштабна реконструкція пам’ятки, а також створення в Іванівці великого музею з постійною експозицією. Що зараз, в умовах окупації, з усіма цими проектами – невідомо. Залишається лише сподіватися на краще й вірити у якнайшвидше повернення нам усього того, що за правом є нашим.