Колонки

Еволюція нагородних знаків від Єгипту і Греції до сьогодні

2202
24 квітня 2019

Багато століть ордени й медалі – невід’ємні атрибути кожного суспільства, які зображають його зміни: замість монархічних нагород з’являються республіканські, а замість відзнак колоніальних імперій – нагороди незалежних держав.

Ще з найдавніших часів за звитягу та мужність або вчинення справ, що мають корисні й важливі наслідки для суспільства, людство шукало способи виділити визначну особу з-поміж інших. Як наслідок, з часом сформувався особливий тип відзнаки – нагорода.

Орден «Золоті мухи» у Давньому Єгипті

Найдавніша нагорода, яка дійшла до нас, була створена ще в Стародавньому Єгипті. Її датують XVI століттям до нашої ери. В одній із гробниць Стародавнього Єгипту дослідники знайшли золотий ланцюжок завдовжки 60 сантиметрів із трьома кулонами з золота – кожен у вигляді мухи завдовжки 9 см. Вчені встановили: це була нагорода епохи Нового царства, якою відзначили воїна, що виявив хоробрість на полі бою.

Античні часи

Система нагород була і в античну епоху, проте сформуватися остаточно у стародавній Греції вона ще не могла через геополітичні чинники. Країна була розділена на декілька держав, які не мали професійних армій. Проте, в Греції існував нагородний знак, який називався «фалера» і носився на поводі коня. Завершеного вигляду нагородна система набула в Стародавньому Римі і складалася з колективних та індивідуальних відзнак, під час удостоєння якими враховували ранг нагородженого.

Але «пращурами» сучасних орденів (а точніше знаків орденів) були не фалери Греції та Риму, а знаки належності до середньовічних духовно-лицарських Орденів. Ці організації виникли в XI–XIII століттях, в епоху хрестових походів.

У XIV столітті монархи по всій Європі почали засновувати суто світські ордени.

Орден був наділений: святим покровителем, святом, регламентованим одягом, володіннями та знаком приналежності. Знаки світських орденів мали різноманітні форми, що відрізняло їх від духовних.

З часом символіка лицарських орденів змінилася, як і самі ордени. У процесі еволюції лицарських орденів змінилась і їхня символіка. Мантія трансформувалась у стрічку, до якої підвішували знак належності. Залежно від посади в ієрархії, знаки були різних розмірів і носили їх різними способами. Приміром, лицар носив його на стрічці на грудях, командор – на вузькій стрічці на шиї, великий магістр – на широкій черезплечовій стрічці біля стегна.

...лицар носив його на стрічці на грудях, командор – на вузькій стрічці на шиї, великий магістр – на широкій черезплечовій стрічці біля стегна.

Дивитися розділ «Фалеристика» на UNC.UA

Крім того, з’явилася і найвищі орденські знаки – орденські зірки.

Шлях до сучасних нагород

Таким чином до XVIII століття у більшості країн Західної Європи утворили власні орденські системи. Виготовлялися знаки орденів із дорогоцінних металів: срібла та золота і прикрашалися дорогоцінним камінням. Орденські знаки мали тісний зв’язок із системою монархії та ними нагороджувались як знаками монаршої милості. Тому нагородні знаки нерідко носили ім’я монарха-засновника. Проте отримати подібну нагороду міг не кожен – головною умовою їх отримання було шляхетне походження. Згодом знаки орденів остаточно перетворилися на світські нагороди. Звичайних же людей нагороджували медалями, витоки яких беруть свій початок як раз у римських фалерах.

В Європі в епоху Відродження набули поширення пам’ятні настільні медалі, що сягали 10 см у діаметрі й не були призначені для носіння.

У Росії широко практикувалося нагородження рядових учасників воєн та військових походів. Тут із XV століття був звичай давати воїнам від царського імені «золоті» – праобраз нагородної медалі. «Золоті» рядових воїнів і керівників відрізнялися за розмірами й вагою. На початку XVIII століття, за Петра I, нагородження «золотими» трансформувалося у відзначення медалями, які мали всі ознаки нагороди, зокрема вушко для кріплення до одягу.

У ХІХ столітті виник ще один різновид відзнак – хрести: Залізний хрест у Пруссії, Гарматний хрест в Австрії, Хрест Вікторії у Великобританії. Хоча й зовнішньо вони нагадували знаки орденів, проте статусно прирівнювались до медалей. Таке місце в ієрархії нагородної системи вони зайняли, оскільки були засновані не орденськими організаціями і призначалися для заохочення як генералів та офіцерів, так і простих солдатів.

Перше масове відзначення здійснив король Пруссії Фрідріх Вільгельм III після легендарного бою під Кульмом (нині місто Хлумець, Чехія).

Перше масове відзначення здійснив король Пруссії Фрідріх Вільгельм III після легендарного бою під Кульмом (нині місто Хлумець, Чехія). Прості чорні хрести зі сріблястою окантовкою, без написів і зображень, розміром 40x40 мм, були єдиною нагородою для всіх чинів гвардії, які брали участь у битві 17 серпня 1813-го. Солдати й офіцери армійських частин, що також були учасниками бою, хрестів не отримали.


Кульмський хрест за участь у битві під Кульмом 17 серпня 1813 року

Кульмський хрест за участь у битві під Кульмом 17 серпня 1813 року

На початку травня 1815-го ці відзнаки доставили в місто Мемель (нині м. Клайпеда, Литва), де вони пролежали майже рік. Тільки навесні 1816-го фельд’єгер привіз у Санкт-Петербург 443 срібних хрести для генералів й офіцерів та 11 120 жерстяних – для унтер-офі­церів і солдатів. Вручення нагород відбулося на параді 25 квітня 1816 року. Не врученими залишилися 1 054 хрести, власники яких або померли, або були переведені в армійські полки.

Під час Першої світової війни хрести з’явилися майже в усіх країнах, що брали участь у бойових діях, і поряд з медалями стали масовою військовою нагородою.

Під час Першої світової війни хрести з’явилися майже в усіх країнах, що брали участь у бойових діях, і поряд з медалями стали масовою військовою нагородою. Ця традиція продовжилась у роки Другої світової війни. Різновидом нагородного хреста в деяких країнах (Великобританія, Греція, Нідерланди, США) стали зірки.

Під впливом європейців власні ордени й нагородні системи створили також країни Азії, Америки, Африки, Океанії.

Багато століть ордени й медалі – невід’ємні атрибути кожного суспільства, які зображають його зміни: замість монархічних нагород з’являються республіканські, а замість відзнак колоніальних імперій – нагороди незалежних держав. Змінюється символіка орденів і медалей, але й донині вони залишаються найпопулярнішими відзнаками за мужність у бою, старанність у праці, мудрість в управлінні.

Ця колонка підготовлена у співавторстві з журналісткою Анною Торгоненко


Більше інформації про нагороди та їх виготовлення – на сайті ВТО ОРДЕН