Васильченко С. Оливяний перстень. 1927

Васильченко С.

Оливяний перстень.

Повість для дітей старшого віку.

Книгоспілка.

Київ.

1927 год.

122 страницы.

12 см/17.5 см

Обкладинка Алексеєва Н.

Состояние на фото, внутри утрат нет.

Степан Васильович Васильченко (1878 , м. Ічня, нині Чернігівської області — 1932, Київ) — український письменник і педагог. Батько архітектора та скульптора Юрія Кодака.

У часи вчителювання (1898—1904) вів щоденник «Записки вчителя». 19 грудня 1903 (1 січня 1904) уперше надрукував оповідання «Не устоял (Из жизни народного учителя)» в «Киевской газете».

1904 вступив до Глухівського учительського інституту, 1905 покидає інститут. Виїхав на Донбас, учителював у с. Щербинівка (нині м. Торецьк Донецької області).

1906 заарештовано за участь у робітничих страйках. Сидів у в'язниці. 1908 хворого на тиф Васильченка польовий суд виправдав за браком доказів, звільнив з Бахмутської тюрми, категорично заборонив учителювати.

Повертається до Ічні, заробляє на життя приватними уроками. 1910—1914 — завідувач відділу театральної хроніки газети «Рада».

Під час Першої світової війни мобілізовано до армії, (до Лютневої революції 1917) командир саперної роти на Західному фронті. Тоді побачили світ перші збірки новел «Ескізи» (1911), «Оповідання» (1915).

1919 жив у Кам'янці-Подільському, де на замовлення Симона Петлюри написав оповідання «Про жидка Марчика, бідного кравчика». Тут написав також сатиричний твір «Про козака Ося і москаля Ася».

Улітку 1920 року з Першою мандрівною капелою Дніпросоюзу здійснив велике гастрольне турне містами і селами Лівобережної України. Був літописцем колективу, на базі якого згодом була утворена хорова капела «Думка».

1921 працював у Києві вихователем і завідувачем дитячого будинку, 1921–1928 — вчителем школи імені Івана Франка.

Помер 11 серпня 1932 року від хвороби серця.

Смотрим все мои лоты.

Поможем с поиском старинных книг.

Реставрационные и переплетные работы.

Больше предложений по запросу.

Приятных приобретений!