В історичному романі української радянської письменниці Зінаїди Тулуб (1890–1964) зображено тяжке становище поневоленого народу в кінці XVI – на початку XVII ст., у період постійних нападів ординців та польсько-шляхетських загарбників на українські землі. У першій книзі письменниця розповідає про Запорозьку Січ, про діяльність гетьмана Петра Сагайдачного та інших історичних осіб. Твір приваблює художньою майстерністю у відтворенні історичних подій і духовного світу персонажів, науковою точністю, правдивістю в аналізі суспільних явищ. У другому томі роману продовжує розповідь про історичні події на Україні в першій половині XVII століття. 470 с., 571 с.
Заборонено