Стан на фото. Верхня частина аркуша підклеєна із зворотнього боку, верхній край з невеликими надривами.
На свідоцтві підписи викладача фортепіано Ірини Сатурської та директора Романа Рубінгера. Ірина Сатурська - засновниця фортепіанного відділу Коломийської музичної школи №1 (початок 20-х років XIX ст., тоді ще філія Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка). В 1939р. Коломийську філію інституту реорганізовано на дитячу музичну школу. Роман Павлович Рубінґер (7 квітня 1893, Снятин — 19 травня 1964, Коломия) — український скрипаль і педагог, засновник і директор Коломийської музичної школи. З ініціативи композитора Станіслава Людкевича у Коломиї в 1928 була відкрита філія Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка у Львові. Роман Рубінгер був її першим директором, вів у ній клас скрипки, викладав теоретичні дисципліни.
Оксана (Ксенія) Кічура (у заміжжі Кубранович) народилася 1912 року у родині українського правника і письменника Мелетія (Мелітона) Кічури, який був одружений з коломиянкою, студенткою філософії Віденського університету Марією Глинською. Навчалася Оксана в Коломийській українській гімназії «Рідної школи». Початкову мистецьку освіту отримала під керівництвом поляка Бінькевича. З дитинства вона захоплювалася музикою і образотворчим мистецтвом. Мала наміри в 1930 році вступити на навчання до Краківської академії мистецтв, однак вони виявилися марними. Через рік, з 1931 року, основи малярства і графіки, спеціалізацію «портретистика й декорація» Оксана освоювала вже у Франції, у Вищій мистецькій школі Монпельє. Певний час Оксана Кічура перебувала в Парижі, заробляючи на прожиття випадковим мистецьким заробітком та лекціями німецької й латинської мови які добре засвоїла в час гімназійного навчання . Більшість із творів Оксани Кічури зі збірки Художнього музею виконані саме у цей час в Парижі і тим вони є особливо цінними.
Оксана Кічура наприкінці 1934, або на початку 1935 року повертається з Франції до Коломиї (є підписані твори з Парижа 15-18.11.1934). В рідному місті поринає в мистецьке життя. Як художник-монументаліст, як ікономалярка Ксеня Кічура виявила себе у 1937–1939 роках при оздобленні церкви в Шепарівцях (збереглися акварельні ескізи – В.Л.). Також художниця працювала над реставрацією поліхромних розписів Благовіщенської церкви в Коломиї (1587 р.). Про це засвідчує різьблений напис на церковних хорах. В такий спосіб вона продовжувала віку творам, які залишили попередники. Для цієї церкви, за сприяння о.Русина, Оксана Кічура виконала запрестольну ікону Божої Матері. Запрестольну ікону Богородиці створила вона теж й для церкви в Солотвині на Богородчанщині.
Окрім малярства і графіки, вона захоплюється музикою. Основи гри на фортепіано Оксана отримала від матері, вдосконалює свій музичний фах навчаючись у філії Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка в Коломиї, а в 1938 році, у рік смерті батька, вона закінчила Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у Львові. У передвоєнні роки Оксана Кічура підробляла як тапер, супроводжуючи грою на фортепіано німі кінострічки.
Мелетій Кічура – автор збірок поезій, літературознавчих статей, рецензій, нарисів про українських письменників. Він перекладав українською мовою твори Шарля Бодлера, Юліуша Словацького, Фридріха Шіллера та ін., німецькою мовою – поезії Лесі Українки, Тараса Шевченка. Був поліглотом вільно володів німецькою, російською, французькою, словацькою, польською, чеською мовами, а також есперанто, яку вивчив у Коломиї завдяки засновникові есперантського руху в Галичині Орестові Кузьмі.
Заборонено
