З клеєм, без наклейок та слідів від них.
Фіскальні марки Української Держави часів гетьмана П. Скоропадського.
Театральні та інші видовища не лише займають вагоме місце в культурному житті держави, але й посідають помітне місце в її економіці, адже вони дають роботу частині активного населення та виступають предметом оподаткування.
Закон про оподаткування прилюдних вистав і гулянок був ухвалений Радою Міністрів, і затверджений гетьманом П. Скоропадським 14 червня 1918 року.
Згідно закону, загальнодержавне управління справами цього податку належало міністру фінансів, а на місцях - фінансовим палатам. Податок і пеня за несплату податків мали поступати до прибутків державної скарбниці.
Необхідні фіскальні марки виготовили в експедиції заготовок державних паперів, на замовлення департаменту простих податків. Урядовці, що здійснювали догляд за виконанням закону на виставах і гулянках повинні були мати при собі особливі посвідчення на вільний вхід, які видавалися відповідними фінансовими палатами. Вони мали право вимагати квитки для перевірки. У разі порушення закону, складався протокол, який надсилався до місцевої фінансової палати.
Місцеве самоврядування, увівши збір з театральних видовищ і розваг, зіштовхнулися з низкою проблем. Більшість культурно-просвітнецьких організацій не бажали сплачувати збір. Це виявилося у масових зверненнях до місцевого самоврядування про перегляд законності даного збору, його відміну або ж зменшення ставок. Але всі звернення відхиляли.
Від міського збору з театральних видовищ і розваг звільнялися вистави та гулянки благодійного характеру. Це виключення діяло лише з дозволу місцевого самоврядування.
Таким чином, питання оподаткування театральних та інших видовищ було одним із найболючіших питань для видовищних форм мистецтва на території Української Держави, адже близько 40% валових зборів театральних підприємств чи культурно-просвітних товариств йшло на сплату податків. Відомі номінали 10, 20, 40, 70, 80, 100, 160 шагів, 1 крб., 1 крб. 120 шагів, 2 крб..
Заборонено
