ЗАЛІЗНА СОТНЯ.РЕЖИСЕРСЬКИЙ СЦЕНАРІЙ З АВТОГРАФАМИ ТВОРЦІВ ЛЕГЕНДАРНОГО ФІЛЬМУ!

РАЗОМ - ДО МЕТИ! РАЗОМ - ДО ПЕРЕМОГИ! 500 грн. з продажу цього лоту піде у Фонд ЗСУ! Дякуючи Вам, будуть додаткові влучні постріли від легендарної "ЗАЛІЗНОЇ СОТНІ" командира Громенка у бік нинішніх ворогів України - російських загарбників, цих останніх дикунів планети Земля. Звичайно, Покупець отримає документальне підтвердження - копію квитанції ПриватБанку! * * * Цікавий документ з історії українського кіномистецтва. " З А Л І З Н А С О Т Н Я ". The Company of Heroes. РЕЖИСЕРСЬКИЙСЦЕНАРІЙ. В основі сценарію – спогади ветерана УПА Юрія Борця КСЕРОКОПІЯ з оригінального примірника виконавчого продюсера фільму Романа Панкевича з автографами та підписами режисера- постановника Олеся Янчука, автора сценарію Василя Портяка, оператора- постановника Віталія Зимівця, художника- постановника Віталія Яська, режисера Михайла Шаєвича і головного консультанта Василя Кука. Київ, 2003 р. Оригінал було надруковано на замовлення

«Студія ОЛЕСЬ» , «Borec Homes Pty Ltd».

Формат: 30 см х 22 см х1,5 см.

Обсяг : 88 сторінок.

_{Даний документ з приватної колекції україністики та історії національно-визвольної боротьби українського народу львівського колекціонера, книголюба і книгознавця Каньді Андрія, про що свідчить автентичний відбиток оригінальної круглої гербової печатки - рідкісного екслібрису із зображенням королівської лілії в обрамленні корони та з написом «Ex Libris Andrew Kandya». Цей художній екслібрис у стилі бароко у вузькому середовищі справжніх книголюбів має колекційну цінність, бо вже давно став символом знаку якості та автентичності стародруків, документів, карт та антикварної і букіністичної друкованої продукції не лише в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах.}

АНОТАЦІЯ:

Сьогодні маємо честь представити Вашій увазі цікавий документ з історії українського кіно – ксерокопію автентичного сценарію легендарного фільму «Залізна сотня» авторитетного українськогокінорежисераОлеся Янчука ,створеного за мотивами документальної книги Юрія Борця «УПА у вирі боротьби». Фільм вийшов на широкий екран у 2004 р. і став подією в українському кіно, піднісши вітчизняне кіно до світового рівня.

Події у фільмі «Залізна сотня» відбуваються на теренах Східної Польщі, території, на якій споконвічно проживали мільйони українців, і котру спочатку захопила більшовицькаРосія, потім Третій Рейх, а після війни Сталін «подарував» комуністичній Польщі.У вирі цих трагічних подій і опинилася сотня бійців Української Повстанської Армії на чолі з Михайлом Дудою —Громенком…

Зрозуміло, що сили були нерівні, та міць духу, віра в кінцеву перемогу, рухала незламною «Залізною сотнею», залишки якої у 1947 році здійснили героїчний рейд на Захід, до Баварії, яку тоді контролювала американська військова адміністрація. Герої фільму, побудованого на реальних фактах, молоді українці, які свідомо йшли до лав УПА. Автори фільму не ставили перед собою мету показати лише героїку тих часів.

Цінність цього фільму саме в історичній правдивості, яку радянська та сучасна російська пропаганда викривляла та викривляє на свою користь. Поява в 2004 році фільму « ЗАЛІЗНА СОТНЯ», що був спільним українсько- австралійським проектом,на широких екранах була черговою перемогою української національної ідеї над імперським московським режимом.

…Нещасна повоєнна Україна роздроблена на частини. З одного боку утискає Червона Армія Радянського Союзу, з іншого - підступні і жорстокі поляки. Але хоробрі українські бійці не здаються. Вони сміливо йдуть по красивих просторах своєї в майбутньому незалежної Батьківщини і б'ються з ворогами.

Дорогою вони рятують місцеве населення: зґвалтовану дівчину беруть із собою і приводитимуть її до тями після важкого удару, місцевий хлопчина з соколом із перебитим крилом теж буде під їхньою протекцією, боєць противника, що повстав проти своїх - ну раз не москаль, то буде воювати з нами і за нас.

І так далі... Хоробрі бійці з кулеметами і гвинтівками б'ються з противниками, а у вільний час ліплять галушки, закохуються і одружуються…

Предметом висвітлення кінострічки «ЗАЛІЗНА СОТНЯ» стали трагічні моменти вітчизняної історії (примусове виселення українців із їхніх споконвічних земель внаслідок сепаратної змови СРСР із “новою” повоєнною Польщею та рейд вояків УПА під орудою Громенка через усю Європу), котрі до того десятиліттями старанно замовчувалися, тож обов’язково мають, нарешті, увійти до суспільної свідомості як у науковій, так і у мистецькій царині. Фільм “Залізна сотня”( виконавчі продюсери- Олесь Янчук і Роман Панкевич) був знятий на високому мистецькому рівні. Завдячуючи операторові Віталію Зимовцю, ледь не вся стрічка просто-таки проситься в який-небудь альбом “Мальовничі куточки України”, а фінальна крапка (стоп-кадр: хлопчина із соколом, що злітає з його плеча) – символічне свідчення того факту, що крила незалежної України – це її патріотична молодь.

У “Залізній сотні” є цілий ряд незаперечно вдалих епізодів – переважно, жанрово-іронічних за характером: приміром, ліплення вареників хоробрими вояками або виступ про міжнародне становище лектора товариства “Знання” (у цій по- суті, епізодичній ролі блискуче зіграв В.Горянський ). Так, О.Зубкову (звісно, як виконавцеві, а не персонажу) пощастило на дійсно драматичний поворот у ролі – тож сцена, коли його герой бачить убитого батька та, згодом, палить рідну хату, є ледь не найсильнішим за емоційним впливом епізодом в усій картині. О.Драчу, у свою чергу, «пощастило» із діапазоном гидотних проявів його конче негативного персонажа – а відомо ж, що негідників грати цікавіше й, у результаті, вони виходять значно яскравішими, що й було тут чергового разу доведено. Подібних жаданих кожному акторові можливостей О.Примогенову його роль якраз не надала – та все одно, потужну індивідуальність на великому екрані не сховаєш (власне, той самий випадок – і з Т. Жирком, який зіграв роль військового капелана «Залізної сотні» - отця на псевдо «Кадило»).

Жінки у цьому драматичному фільмі грають переважно важкі психологічні сцени буття жінки у нелюдських умовах страшної війни.

Але й у таких умовах розкішну супер-кіногенічність О.Жураківської та К.Кістень не сховати так само.

РОЛЬ ЮРІЯ БОРЦЯ У СТВОРЕННІ ФІЛЬМУ «ЗАЛІЗНА СОТНЯ»:

Сценарист Василь Портяк написав сценарій для фільму «Залізна сотня» на основі книги спогадів колишнього булавного УПА під псевдонімом «Чумак» Юрія Борця (до 1947 р. прізвище Юрій Пашковський, 26 березня 1922 р. —12 грудня 2006 р.) «УПА у вирі боротьби». Виконавчий продюсер фільму Роман Панкевич (1928- 2004), а саме копію його персонального примірника сценарію цього знакового для новітньої України фільму ми сьогодні представляємо Вашій увазі, справедливо називав Юрія Борця «людиною, яка пройшла важкий, але славний життєвий шлях, і присвятила все своє життя найвищій меті кожного українця — служінню рідному народові, боротьбі за Українську державу».

Ще в юнацькі роки в час воєнної хуртовини Юрій Борець разом з десятками тисяч своїх ровесників взяв у руки зброю і почав боротьбу в лавах повстанців проти окупантів України. Після вдалого рейду УПА на Захід Ю. Борець опиняється у вільному світі, переїжджає до Австралії, де стає одним із засновників різних українських організацій та розпочинає підприємницьку діяльність.

Сьогодні його знають не тільки як підприємця, але й як публіциста та письменника. Ю. Борець — автор відомих в Україні та поза її межами книжок: «УПА у вирі боротьби», «Рейд без зброї», «З найкращими», «Шляхами лицарів ідеї і чину», «За Україну, за її волю», а також популярних брошур «Слово до молоді», «Боротьба з двоголовою гідрою», «Незборимі русичі-українці», «ОУН і УПА в боротьбі за Українську державу», «Ідея сильніша від зброї». Спостерігаючи весь час за подіями в Україні, він написав десяток статей на злободенні теми, які опубліковано в газетах діаспори, а після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року і в українських виданнях.

Після довгої розлуки Ю. Борець двічі відвідував Батьківщину і пильно спостерігав за ситуацією в Україні та критично проаналізував її. Основною причиною всіх негараздів у нашій державі Ю. Борець вважав відсутність української еліти, яку впродовж кількох століть нищили окупанти. Він переконаний, що лише українська молодь, яка вивчить правдиву історію рідного народу і сповнеться гордістю за його минуле, зможе змінити ситуацію в Україні на краще, розбудує та зміцнить Українську державу. Тому колишній повстанець докладав усіх зусиль, щоб донести до молоді правдиву історію нашого народу. З цією метою Ю. Борець не тільки розповсюджувавсвої книжки та брошури, писав публіцистичні статті, а й сам допомагав авторам, які пишуть на патріотичну тематику, видавати їх твори.

Щоб донести до широких верств українського громадянства правду про визвольні змагання ОУН та УПА й віддати належну шану своїм бойовим побратимам, які склали голови в боротьбі за Українську державу, Ю. Борець профінансував створення фільму « Залізна сотня » про сотню УПА славного командира Михайла Дуди — «Громенка», в лавах якої він боровся з ворогами України і пробився у вільний світ. Цей фільм з'явивсяна широких екранах в 2004 році одночасно з виходом четвертого видання книжки «УПА у вирі боротьби ».

Безсумнівно, що фільм «Залізна сотня» і книжка «УПА у вирі боротьби» відіграють вагому роль у патріотичному вихованні нашої молоді, яка в майбутньому, ставши провідником нації, забезпечить розквіт своєї держави та процвітання рідного народу.

За боротьбу в лавах УПА, за державність України, за патріотичну діяльність на благо свого народу українська громадськість складає нашому славному співвітчизнику Юрію Борцеві — булавному УПА «Чумаку» — глибоку шану й подяку.

Актори фільму «Залізна сотня»:

·Микола Боклан — Громенко

·Олег Прімогенов — Сова

·Ігор Пісний — Чумак

·Олексій Зубков —Павук

·В'ячеслав Василюк — Когут

·Дмитро Терещук — Міша

·Катерина Кістень — Ксеня

·Олеся Жураковська — Катруся

·Тарас Постніков — Лагідний

·Тарас Жирко —отець Кадило

·Іван Гаврилюк — Рен

·Ірина Бардакова — епізодична роль

·Володимир Горянський — лектор

·Олег Драч —Барц

·Андрій Снєжко — епізодична роль

·Ярослав Мука — лікар Шувар

·Євген Нищук — Зорян

·Ірма Вітовська — Стефа

·Георгій Морозюк — селянин-зрадник.

Нагороди фільму «Залізна сотня»:

·2004: Кінофестиваль «Бригантина»в Бердянську:

·Найкраща режисерська робота

·Найкраща операторська робота

·Спеціальний приз журі «За збереження національних традицій»

КОРОТКО ПРО ВИКОНАВЧОГО ПРОДЮСЕРА фільму «Залізна сотня»:

Представлена сьогодні Вашій увазі копія режисерського сценарію легендарного фільму «ЗАЛІЗНА СОТНЯ» зроблена львівським колекціонером Андрієм Каньдя з персонального примірника нині покійного виконавчого продюсера фільму Романа Панкевича ( 1928 – 2004) - відомого львівського громадського та політичного діяча всеукраїнського масштабу, секретаря Головної булави УПА . Доля Р. Панкевича - співзасновника Народного руху України у Львові , була й так дуже важкою, бо все своє свідоме життя він присвятив боротьбі за самостійність України, а загинув теж трагічно – у автокатастрофі на 76 –му році життя. Причиною фатальної ДТП , що трапилася 25 липня 2004 р. між селами Куровичі та Підгайчики Золочівського району Львівської обл. близько 16-ї години, був серцевий напад у 76 – річного водія автомобіля "ВАЗ-2107" Романа Панкевича. Схвильований спогадами про пережите і наболіле, він повертався разом із колишніми бійцями СС "Галичина" з Бродівщини. Двоє з них - мешканці Великобританії, 80-річні пан Фоступ та пан Петій, які перед тим відвідували могили своїх родичів та побратимів , теж загинули у цій автокатастрофі. Двоє інших учасників аварії, що теж перебували у легковому автомобілі разом з Романом Панкевичем, залишилися живими, отримавши травми різного ступеня важкості.

Прощання з Романом Панкевичем відбулося 27 липня2004 р. в у львівському храмі Святої Трійці, а поховали Р. Панкевича гідно - на Личаківському цвинтарі у Львові.

* * *

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНОГО КОНСУЛЬТАНТА ФІЛЬМУ-

ВАСИЛЯ КУКА - ОСТАННЬОГО ГОЛОВНОКОМАНДУВАЧА УПА.

Даний примірник сценарію фільму « ЗАЛІЗНА СОТНЯ» також прикрашає автограф головнокомандувача УПА з 1950 р. ( після геройської загибелі Р.Шухевича)- Василя Степановича Кука (псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») (*11 січня1913 р., Красне, нині Буський район, Львівська область— †9 вересня2007 р., м.Київ). У 1954 р. В.Кук був заарештований і відсидів у радянських в'язницях і таборах, не дочекавшися суду, 6 років. Останні роки проживав у Києві.

Василь Кук народився на станції КраснеЗолочівського повітуТернопільського воєводства. Хрещений 16 січня 1913 р. Батько Степан Матвійович — залізничник, мати Прасковія Федорівна — селянка. Bci діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів. Двох братів Василя —Ілярія та Ілька — стратили поляки. За радянської влади всі члени родини були засуджені до позбавлення волі, все майно батьків було конфісковано.

У 1923–1932 роках навчався в Золочівській класичній гімназії товариства «Рідна школа». З 1927 р. належав до молодіжної організації «Пласт» куреня ім.Івана Богуна. У 1929 році став членом Юнацтва ОУН. З 1932 року — член Золочівської повітової екзекутиви (Проводу) ОУН.

Після закінчення гімназії навчався в Люблінському Католицькому університеті на юридичному відділенні. Навчаючися в Люблінському Католицькому університеті, організував і очолив студентську групу членів ОУН.

У 1932–1934 роках виконував доручення крайової екзекутиви (КЕ) і як зв'язковий їздив до Кракова та на Волинь, перевозив нелегальну літературу, зброю.

За революційну діяльність його неодноразово заарештовувала польська поліція. В 1934 р. був засуджений польським судом за революційну діяльність до двох років позбавлення волі.

В 1936 р. вийшов на волю й очолив Золочівський повітовий провід ОУН.

У травні 1937 р як золочівський повітовий провідник ОУН організував напад на польських поміщиків — подружжя Ясінських. Під час нападу, всупереч плану дій ОУНівців, Ясінські загинули від рук брата В.Кука —Іларія. Деяких учасників акції заарештувала польська поліція, і в березні 1938 у Золочеві відбувся судовий процес над ними. Василь Кук у травні 1937 р. перейшов у підпілля.

Проводив нелегальні нічні вишколи ремісничої молоді у Львові, а восени 1937 р. переїхав у Підгаєцький повіт, де організував підпільну друкарню крайової екзекутиви (КЕ) ОУН «Мандоліна» і керував нею до жовтня 1939 р.

У 1940 р. за дорученням КЕ ОУН на західноукраїнських землях перебував у Кракові, організовував нелегальні переходи кур'єрів і зв'язкових ОУН через радянсько-німецький кордон. У той час він працював разом із Романом Шухевичем.

Після II Великого Збору ОУН провідник ОУН Степан Бандера призначив його членом Проводу ОУН, у якому Василь Кук очолив організаційну референтуру (відділення). В той час він брав участь у діяльності військового штабу, відбував старшинські військові вишколи.

Навесні 1941 р. організував і очолив Центральний штаб похідних груп ОУН для переходу у східні області України, включно з Кримом і Кубанню. В червні 1941 р. очолив Львівську провідну похідну групу (близько 20 членів), яка прибула 30 червня до Львова й організувала Народні Збори, на яких було проголошено Акт відновлення Української Держави.

В липні-серпні 1941 р. організував і очолив Київську провідну похідну групу членів ОУН (близько 30 осіб), переважно зі східних областей та Волині, для повторного проголошення відновлення української державності в Києві. 31 серпня в м.Василькові частина членів групи, в тому числі В.Кук, була заарештована німецькою поліцією. При транспортуванні групи до Львова у м.Луцьку В.Куку разом із Дмитром Мироном та зв'язковим Тарасом Онишкевичем вдалося втекти з-під варти і добратися до Львова.

Навесні 1942 р. В.Кук очолив Провід ОУН на південно-східних українських землях. Після загибелі Д.Мирона в липні 1942 р. та арешту його заступника П.Сака безпосередньо керував діяльністю ОУН на всіх українських центрально-східних і південних землях. Навесні 1943 р. очолив УПА-Південь.

В квітні 1944 р. керував найбільшим боєм УПА під Гурбами. З 1947 р. був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах, а після його загибелі 5 березня1950 р. В.Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради.

Був членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, головою Наукового відділу Братства ОУН-УПА.

23 травня1954 р. В.Кука заарештували співробітники КДБ за допомогою завербованого колишнього підпільника «Чумака» (Микола Примас), якого Кук добре знав особисто. Перебував у слідчих в'язницях Києва і Москви до 1960 р. Звільнений у зв'язку з новим курсом політики М.Хрущова з метою скомпрометувати його в очах українців.

Поховали Василя Кука на батьківщині — в селі КраснеЛьвівської області. Так заповідав покійний – останній головнокомандувач УПА.