​Вбити Юлю. Юрій Рогоза

Вбити Юлю. Юрій Рогоза

Видавництво Фоліо, Харків, 2006р. 95 ст., формат 84х108/32, мова українська, м'яка картонна обкладинка. Б/в, в хорошому стані.

Що можна сказати про Юлію Тимошенко передусім? Маючи при цьому на увазі‚ що одні її палко і вірно‚ крізь роки й обставини‚ всупереч знеславлюванню і шельмуванню‚ люблять‚ а інші так само палко і так само здавна ненавидять. А можна‚ не боячись помилитися‚ сказати одне: вона – непересічна‚ рідкісна особистість. Навіть якщо врахувати‚ що Україна у своїй історії‚ ще від докозацьких часів‚ мала низку знаменитих жінок‚ розумних‚ сильних волею‚ цілеспрямованих‚ відданих якійсь великій меті чи ідеї‚ то й у цьому яскравому ряді провідниця „Батьківщини“ залишиться помітною‚ значною‚ хоч усе ще не до кінця розгаданою.

Її зоряна година припала на Помаранчеву революцію‚ над тодішнім Майданом „Юля! Юля!“ звучало найчастіше і‚ може‚ відтоді українська політична верхівка‚ що складалася переважно вже зі слабого‚ ласого на гроші і розкоші‚ морально виродженого чоловіцтва‚ стала тяжко заздрити цій молодій‚ гарній жінці з косою-німбом довкола чола. Заздрити і ненавидіти – до тієї міри‚ що багатьом загонистим владолюбцям хотілося якимсь чином раз і назавжди прибрати її з дороги.

Невдовзі після того помаранчевого Майдану відомий київський літератор і сценарист Юрій Рогоза написав і видав книжку-версію „Вбити Юлю“ – з вплетеними у сюжет чільними на той час діячами з президентського оточення‚ професійним вбивцею Рамзаєм і схемою розправи над українською прем’єркою. Текст‚ попри змінені прізвища‚ вражає обізнаністю автора з реальним життям політичної верхівки.

Це був вересень 2005 року. Минуло тільки сім місяців діяльности нового уряду. Й раптом тодішній Державний секретар Олександер Зінченко скликає сенсаційну прес-конференцію й заявляє на ній: „Секретар національної Ради безпеки і оборони Порошенко‚ Перший помічник Президента Ющенка Третяков‚ кілька їхніх партнерів‚ як от Мартиненко‚ цинічно і системно реалізують свій сценарій використання влади у власних цілях…“.