_{РОЗПРОДАЖ ДОМАШНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ!}

_{* * *}

Перлини української поезії.

Знакове букіністичне літературно-художнє

ілюстроване видання української поетичної класики.

Автор:

Василь СТУС.

ДОРОГА БОЛЮ.

Поезії.

1-е видання в Україні!

Упорядник і автор грунтовної післямови «Страсті по Вітчизні»—

авторитетна українська літературознавиця, перекладачка,

активна учасниця руху шістдесятників,

племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського

Михайлина Хомівна Коцюбинська (1931 — 2011).

Київ, 1990 р.

Видавництво: "Радянський письменник".

Друкарня: Київська книжкова фабрика «ЖОВТЕНЬ».

Зменшений формат:17 х 12,6 х 1,8 см.
Обсяг:224 сторінки + 44 сторінки ілюстрацій ( переважно документальних світлин про життя, творчість та перепоховання В.Стуса).

Мова: українська.

Вага без упакування: 0,2 кг.

Тип паперу: друкарський папір №1.

ISBN: 5-333-00864-7.

Оправа: Тверда видавнича палітурка (картонаж). Форзаци ілюстровані кольоровими світлинами з процесією перепоховання в Києві 19 листопада 1989 року.

СТАН: дуже добрий. Книга без втрат і годиться на подарунок. Легка потертість країв палітурки. Книга без печаток діючих державних бібліотек і без дарчих написів!

Даний примірник буде особливо цікавим для колекціонерів-бібліофілів, оскільки на титулі є автентичний відбиток оригінальної круглої гербової печатки- рідкісного екслібрису першого власника: із зображенням королівської лілії в обрамленні корони та з написом «Ex Libris Andrew Kandya». Цей художній екслібрис у стилі бароко у вузькому середовищі справжніх книголюбів має колекційну цінність, бо вже давно став символом знаку якості антикварних та букіністичних видань не лише в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах.

КОРОТКИЙ ОПИС:

Перед Вами - рідкісне малоформатне київське видання 1990 року: перша спроба видання поезії Василя Стуса (1938-1985) в Україні. Текст книги містить кращі вірші геніального українського поета з таких його трьох збірок:

1)"Зимові дерева"( 1958 - 1969);

2) "Веселий цвинтар"(1970);

3) "Палімпсести"(1972-1979).

Протягом довгого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса нарешті повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав...

Книгу «Дорога болю» складено з уцілілих рукописів і списків поезій Василя Стуса, які збереглися в рідних та друзів поета.

Фактично це з перше видання поезій Стуса в Україні: "не-самвидавне» і доповнене грунтовним післясловом Михайлини Коцюбинської.

АНОТАЦІЯ:

«Поет – це людина. Насамперед.

А людина – це, насамперед, добродій.

Якби було краще жити, я б вірші не писав,

а робив би коло землі»

В. Стус

Василя Стуса без перебільшення можна назвати совістю рідного народу, якому вірний син України віддав до останку не лише талант, а й життя. Величезний талант, уживаний на користь знівеченого народу, наполеглива мужність у протиборстві зі злом – це рідкісна вдача, на яку зазіхатиме всякий ворог свободи. Україна для Стуса – то найбільша любов і найбільший біль. Її майбутнє тривожило поета значно більше за власне життя.

Народився Василь Семенович Стус у багатодітній селянської родині в с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької області на свято Різдва Христового – 6 січня 1938 р. Ще змолоду познайомився із забороненою літературою «Розстріляного відродження», що сформувало його світогляд.

Упродовж 1954–1959 років він здобув ґрунтовні знання з гуманітарних наук Сталінського (нині Донецького) педагогічного інституту. У 1963 р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР.

Василь Семенович Стус – поет трагічної долі. Двічі він зазнавав арешту. Вперше це сталося у ніч із 12 на 13 січня 1972 року разом з Є. Сверстюком, І. Світличним та іншими. Їх російські кати звинуватили у зберіганні та розповсюдженні «забороненої літератури».

Протягом 1972–1977 рр. відбував покарання у таборах Мордовії та 3 роки у засланні на Колимі (селище ім. О. Матросова). В ув’язненні брав активну участь у концтабірному русі Опору, акціях протесту проти свавілля адміністрації.

Вдруге його заарештували у жовтні 1980 року у Києві. Цього разу був безжальний вирок – 10 років табору особливого режиму і 5 років заслання за антирадянську агітацію та пропаганду. Покарання відбував у сумнозвісному «таборі смерті» у с. Кучино Чусовського району Пермської області. Арешт підсумував перший період активної громадської роботи поета. Саме та суспільна атмосфера, що склалася навколо шістдесятництва, стала визначною для зростання його опозиційності як літератора. У період, що передував арешту, остаточно сформувався його незламний дух, який залишив слід в його душі. Це засвідчила літературознавча стаття «Феномен доби (сходження на Голгофу слави)».

Переважна більшість творів В. Стуса написана на етапах та в таборах, на які припадає двадцять років його сорокасемирічного віку, що обірвався у неволі і саме у час нових надій. Їх важко назвати світлими і життєрадісними, однак у багатьох із них автор звертається до трьох дорогих йому образів – України, Матері, Дружини. Ці поезії стали основою майбутньої книги всього життя Стуса – легендарної збірки «Палімпсести», за яку в 1985 р. Г. Бьолль висував поета на здобуття Нобелівської премії.

Головні теми його віршів воістину вічні – любов до України, мрії про свободу рідної країни й про свободу для кожної людини від чого б то не було – цьому поет віддав усе своє життя. Поезії Василя Стуса перекладені багатьма мовами і видаються великими тиражами англійською, французькою, німецькою тощо. Крім цього він займався перекладами Й.-В. Гете, Р.-М. Рільке, І. Бахман, П. Целяна, Р. Кіплінга, Ф. Г. Лорки, А. Рембо та інших, літературознавчими дослідженнями про П. Тичину і В. Свідзінського. За своє недовге життя поет встиг створити кілька збірок: «Веселий цвинтар» (1970–71), «Час творчості» (1972), «Палімпсести» (1972–80) та інші. У 1979–1980 рр. він уклав невелику збірку творів цього періоду «Свіча в свічаді», що вийшла за кордоном. В Україні твори В. Стуса отримали лише посмертне визнання, і першою та водночас все ж запізнілою ластівкою стала представлена сьогодні Вашій увазі книга під заголовком «Дорога болю» (Київ, 1990). Пізніше побачили світ такі поетичні збірки В.Стуса: «Вікна в запростір» (Київ, 1992), «Золота красуня» (Київ, 1992), «І край мене почує» (Київ, 1992), «Феномен доби» (Київ, 1993), «Твори в шести томах, дев’яти книгах» (Львів, 1994).

Його внесок у відродження національної самосвідомості народу, розбудову української державності є напрочуд вагомим і помітним. За поезіями Василя Стуса здійснено вистави: «Поетична композиція» (1989, Львівський молодіжний театр), «Птах душі» (1993, Київський мистецький колектив «Кін») та інші. Пам’яті поета присвячено документальний фільм «Просвітлої дороги свічка чорна» (1992, «Галичина-фільм»). Твори поета увійшли до шкільної програми з української літератури.

У 1990 р. Василя Стуса було посмертно реабілітовано. У 1991 році його посмертно відзначено Шевченківською премією за представлену сьогодні Вашій увазі збірку поезій «Дорога болю» (1990), а 26 листопада 2005 р. поета посмертно було нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (Указ Президента України від 25 грудня 1997 р.) та присуджено звання Героя України (Указ Президента від 26 листопада 2005 р.). У селі Рахівка відкрито меморіальну дошку та пам’ятник поету, закладено парк, обладнано музей-кімнату в рідній школі В. Стуса. Та цього явно замало,бо спадок Стуса – це незгасимий факел української поезії ХХ віку.

_{* * *}

_{«Кімната без книг подібна до тіла без душі».}

_{Марк Туллій ЦІЦЕРОН.}

_{Дякую за інтерес до моїх лотів!}

_{У вільну хвилину перегляньте інші мої лоти на Аукціоні:}

_{багато цікавого та пізнавального знайдете для себе та для Ваших близьких!}

_{ЦІКАВИХ ЗНАХІДОК І ВДАЛИХ ПОКУПОК!}