Букіністичне малотиражне ілюстроване

наукове видання військово- патріотичної тематики.

Історія українського війська

(1917-1995)

Упорядкування, передмова: Я. Дашкевич

А в т о р и: В.Гриневич, Л.Гриневич, Р.Колісник, М.Малецький,

С.Росоха, Л.Шанковський, Б.Якимович.

Місцевидання : Львів

Рік видання :1996. Видавництво: " С В І Т ". Формат: 24,6х 18х 4,5 см

Обсяг : 840сторінок +XVI кольорових таблиць.

Мова видання :Українська. З бібліографією !

З численнимифотографіями, таблицями, картами і схемами !

Стан : Дуже добрий.Тверда кольорова видавнича мистецька палітурка. Книга без втрат, без бібліотечних штампів діючих державних бібліотек.

Сьогодні маємо честь представити Вашій увазі перше видання фундаментальної колективної праці «Історія українського війська (1917-1995)» ( Львів, 1996) - своєрідного логічного продовження відомої праці І.П. Крип’якевича та ін. учених, присвяченої історії українських військових формувань від княжих часів до перших десятиліть ХХ ст. Представлена сьогодні Вашій увазі наукова книга написана на основі найновіших, досі не опублікованих, досліджень про військове будівництво в Україні у 20-30-х роках ХХ ст. про історію формування та бойовий шлях Української Повстанської Армії, 1-ї дивізії Української національної армії (дивізії ”Галичина”). Вперше широкому читачеві пропонуються і докладні розповіді про антиукраїнську політику повної денаціоналізації українського військового будівництва під час Другої Світової війни та в післявоєнний період, реалізацію ідеї відновлення Збройних Сил в умовах будівництва суверенної Української держави. Книга насамперед адресована науковим працівникам та професійним військовим, але буде цікавою для усіх, хто цікавиться питаннями українського національного відродження та історією Української Армії. Також дана книга буде корисною для пошуковців, які займаються розкопками у місцях колишніх боїв, бо містить кілька військових карт. Книга добре проілюстрована унікальними фотографіями, доповнена картосхемами найважливіших боїв, а між 824 і 825 сторінками поміщено 16 кольорових вклейок з малюнками військової форми, прапорів, шевронів, орденів і медалей та ін. військових відзнак, що буде особливо цікавим для колекціонерів військових нагород та реконструкторів військової амуніції.

З М І С Т:

Ярослав Дашкевич. Передмова.

Людмила Гриневич. Військове будівництвов Радянській Україні (1917 – початок 30-х років ХХ ст.)

Владислав Гриневич. Військове будівництвов Радянській Україні

( кінець30-х- 80 – ті роки ХХ ст.)

Степан Росоха. Карпатська Січ ( 1938 – 1939).

Лев Шанковський. Українська Повстанча Армія.

Роман Колісник, Мирослав Малецький. 1-ша українська дивізіяУкраїнської Національної Армії ( дивізія « ГАЛИЧИНА»).

Богдан Якимович. Збройні сили сучасної України.

Післяслово.

Костянтин Гломозда. Відзнаки Українського війська доби Визвольних Змагань.

Однією з найцікавіших частин пропонованої книги «Історія українського війська (1917-1995)»( Львів, 1996) є ґрунтовна праця «Українська Повстанча Армія» Лева Шанковського (псевдоніми — «Дзвін», «Олег Мартович»,1903, с.Дуліби, Стрийський район,Львівська область †1995,США). Лев Шанковський -український економіст, журналіст, військовий історик-дослідник, активний учасник повстанської боротьби під час Другої світової війни, член-основоположник УГВР, дійсний член НТШ.

Народився Л. Шанковський 9 вересня1903 р. в с. Дуліби ( тепер Стрийський район, Львівська область).Військову освіту здобув в українських і польських старшинських школах. Служив в УГАй Армії УНР. Учасник Першого Зимового походу(1920). Воював в складі команди бронепотягу «Запорожець»у серпні—вересні 1920 р., в якому закінчував службу в складі Дієвої армії УНР.

Педагогічну й і економічну освіту здобув у Львові й Варшаві (доцент Української Економічної Високої Школи в Мюнхені 1946—1949), В 1942 — 45 рр. брав участь у підпільній боротьбі. В 1943 р. був членом Крайового військового штабу ОУН(б), звідкіля записався у Дивізію СС «Галичина».

Співробітник Референтури Зовнішніх Зв'язків (РЗЗ), голова Ініціятивного Комітету для створення УГВР у березні 1944 р. Член делегації українського підпілля для переговорів з румунами в Кишиневі.Співзасновник і членУГВР(1944), співробітник її Закордонного Представництва в Німеччині і США. Редактор журналу«Prologue»(1957–1961) у Нью-Йорку і щоденника «Америка» (1968–1976).

Автор статей з найновішої політичної і військової історії України в різних журналах і збірках та «Історії Українського Війська» (видавництво І. Тиктора 1953), «Українська армія в боротьбі за державність» (1958), співробітник «Енциклопедії Українознавства» та «Літопису УПА».

Помер 1995 р. у Філадельфії, похоронений на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

За участь у визвольній боротьбі нагороджений Хрестом Симона Петлюри, Залізним Хрестомза участь у Першому зимовому поході, Пропам‘ятним Хрестом УГА і Пропам‘ятним Хрестом УПА.

* * *

Упорядником і автором змістовної передмови пропонованої книги «Історія українського війська (1917-1995)»( Львів, 1996) був Ярослав Романович Дашкевич(* 13 грудня1926 р.,Львів — † 25 лютого 2010 р., Львів) —авторитетний український історик, археограф , автор понад 1700 наукових та публіцистичних праць.

Батько Я.Дашкевича - Роман-Микола Дашкевич гербу Корибут(*1892—†1975) —адвокат, суспільно-політичний діяч, керівник спортивного товариства «Луг», підполковникКиївських Січових стрільців, пізніше: генерал-хорунжийармії УНР). Автор праць з історії українського війська, січово-сокільського руху, спогадів.

Мати Олена-Марія Степанів(1892—†1963) -вчена, педагог, суспільно-громадський діяч, в минулому хорунжаУкраїнських січових стрільців (1914–1917) та чотарУкраїнської Галицької Армії (1918–1919); пізніше старший науковий співробітник установ Академії наук УРСР у Львові та Києві, доцентЛьвівського державного університету ім. І. Франка.

У грудні 1949 р. заарештована, ув'язнена в Мордовських таборах, звідки повернулась 1956 р. Автор понад 75 праць з географії та економічної географії, спогадів.

Дружина - Людмила Шереметьєва-Дашкевич - журналістка, відома дисидентка, соратниця В'ячеслава Чорновола.

Хронологія життя і творчості Я.Дашкевича:

·1944 р. Закінчив Українську академічну гімназію у Львовіта склав іспити на атестат зрілості (екстерном) у 4-й СШ Львова.

·1944 р. Навчався у Львівському медичному інституті(Medizinische Fachkurse).

·1944–1949 рр. Навчався уЛьвівському державному університеті ім. І. Франка(філологічний факультет, спеціальність українська мова і література), спершу заочне, потім стаціонарне відділення.

·1.08.1944-10.12.1949 рр. Старший бібліотекаррукописного відділу; старший бібліотекар та бібліограф Кабінету І. Франка, в. о. завідуючого бібліографічним відділом Львівської бібліотеки Академії наук УРСР.

·1946 р. - вихід у світ першої друкованої праці.

·1949 р. - навчався у Нафтовому інституті ім. І. Губкіна в Москві (економічний факультет), заочне відділення.

·1949 р., 10 грудня. Арештований органами МДБ.

·2.09.1950 р. Згідно з заочним рішенням Особливої наради при МДБ у Москві відправлений — за статтею 54, пункт 10, частина І та статтями 20/54, пункт 1а; 54, пункт 11 — на десять років до виправно-трудових таборів.

·1949–1956 рр. Відбував ув'язнення у в'язниці МДБ у Львові, у в'язниці МВС у Золочеві, в пересильних в'язницях у Львові, Києві, Харкові, Петропавловську, пересильному таборі в Карабасі; у виправно-трудових таборах — у спеціальному Піщаному таборі (Пєсчанлаг) в Спаську. у Караганді, знов у Спаську, у Карагандинському таборі (Карлаг) у Спаську.

·1956 р., 2 червня - звільнений з ув'язнення Комісією Верховної Ради СРСР зі зняттям судимості та втрати прав.

·1956–1957 рр. - повернення до Львова. Безробітний.

·16.08.1957-22.04.1966 рр. - бібліограф відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР. Звільнений з роботи у зв'язку із скороченням посади.

·1963 р., 15 березня - захист кандидатської дисертації «Вірменські колонії на Україні в джерелах та літературі XV-XIX ст.» (за монографією) в Інституті історії Академії наук Вірменської РСР у Єревані.

·15.06.1963 р. - присвоєно звання кандидата історичних наук.

·1966–1967 рр. - безробітний.

·23.11.1967-22.09.1972 рр. Науковий співробітник; старший науковий співробітник; в. о. завідуючого відділом етнографії Музею етнографії та художніх промислів Академії наук УРСР. Звільнений з праці в зв'язку з відсутністю наукових кваліфікацій. КЗпП УРСР ст.40.

·23.09.1972-03.01.1973 рр. - безробітний.

·04.01.1973-01.06.1973 р. - молодший науковий співробітник; начальник відділу допоміжних історичних дисциплін Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові.

·02.06.1973-15.10.1974 рр. - безробітний.

·16.10.1974-01.04.1980 рр. Молодший науковий співробітник; старший охоронець фондів; старший науковий співробітник; старший палеограф Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. Звільнений з праці в зв'язку з порушенням трудової дисципліни.

·02.04.1980-31.10.1990 рр.- безробітний.

·01.11.1990-30.08.1992 р. Провідний науковий співробітник Інституту суспільних наук Академії наук України (тепер — Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України); керівник Львівського відділення Археографічної комісії Академії наук УРСР.

·01.09.1992 р. - керівник Львівського відділення Інституту української археографії Академії наук України (з 1 лютого 1995 р. — Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України).

·27.08.1992 р. - заступник директора Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

·03.08.1992 р. - провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України.

·01.09.1993 р. - старший науковий співробітник Інституту Східно-европейських досліджень НАН України (тепер — Інститут Европейських досліджень).

·30.05.1994 р. - присвоєно науковий ступінь доктора історичних наук на підставі докторської дисертації «Стан і напрями джерелознавчих та історичних досліджень історії України (друга половина XIX-XX ст.)», яку захистив у формі доповіді.

·28.05.1995 р. - реабілітований на підставі ст. І Закону Української РСР від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

·06.09.1995-30.06.2000 р. - викладачкафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін історичного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка.

·9.10.1996 р. - присвоєно вчене звання професоракафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Львівського державного університету ім. І. Франка.

·1996–1997 рр.- керівник експертної комісії з історичних наук ВАК України.

·08.06.1998 р. - завідувач кафедри сходознавства філологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка.

·05.04.2003 р. — присвоєно вчене звання професора кафедри українознавства Українського Державного Університету м. Москви (Росія).

·25.02.2010 р. — помер.

Похований на Личаківському цвинтарі, неподалік від своєї матері Олени Степанів.

Основні теми наукових зацікавлень - історія вірменської колонії в Україні, археографія, історіографіята джерелознавствоісторії України, спеціальні історичні дисципліни (геральдика,сфрагістика,символіка,генеалогіята ін.).

Володів українською, англійською, вірменською, німецькою, польською,

французькою мовами.