РОЗПРОДАЖ Д О М А Ш Н Ь О Ї БІБЛІОТЕКИ!

Можливий самовивіз - при зустрічі у Львові.

* * *

З НАМИ БОГ!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Репринт знакового оригінального видання української діаспори:

Український Інститут політичної освіти в Мюнхені.

Дослідчий Інститут «СТУДІЮМ» у Торонто.

Степан БАНДЕРА.

ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

Збірка творів за редакцією Данила Чайковського.

З передмовою Ярослава Стецька.

З портретом Степана Бандери!

Упорядкування до друку Степана Ленкавського!

Мюнхен, 1978 р.

Видавництво:

Видання ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

Друкарня: «CICERO».

_________________________________

РЕПРИНТ, виданий в Україні з ініціативи активістів ВГСПО «ТРИЗУБ» ім. С.Бандери:

Дрогобич, 1998 р.

Видавництво: Видавнича фірма «ВІДРОДЖЕННЯ».

Друкарня: Львівська державна книжкова фабрика «АТЛАС».

Репринт виконаний фотоспособом.

Фотомеханіка Миколи Чурси.

Гравер: Віталій Передерій.

Оправа:Тверда видавнича палітурка чорного кольору (ледерин). На обкладинці та на корінці - тиснення позолотою легендарного імені автора книги та її назви, на обкладинці - позолочена емблема ОУН.

Тип паперу: якісний білосніжний офсетний папір №1.

Кількість сторінок:IV+ XV+640 cт.

Збільшений формат : 22,1 х 15,3 х 3,5 см.

Вага без упаковки: 0,71 кг.

Тираж мізерний: лише 4 000 примірників.

Стан: відмінний. Книга без втрат і годиться на презент. Повне збереження всього тексту і портрету Провідника української нації.

Книга без бібліотечних штампів державних бібліотек!

Даний примірник з гербовим екслібрисом першого власника - із зображенням королівської лілії в обрамленні корони. Цей художній екслібрис у вузькому середовищі книголюбів-любителів має колекційну цінність, бо вже давно став символом знаку якості букіністичних видань не лише в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах.

* * *

З легендарним іменем Степана Бандери нерозривно пов'язаний найяскравіший період боротьби українського народу за свою свободу і національну державу. У цій книзі вміщено вибрані праці Степана Бандери з проблем теорії націоналізму, організованого націоналістичного руху, завдань і форм національно-визвольної революції.

« В кожному ідеологічному чи політичному русі найважливішу ролю відограють два основні його складники: ідея і людина. Провідні ідеї і світоглядові засади в ідеологічному русі та керівні програмові постанови в політичному — творять «душу», істоту, внутрішній зміст руху. Люди, які визнають, поширюють і здійснюють ідеї та програму і з тією метою беруть активну участь в русі, — творять його живий, діючий організм.»

Степан Бандера.

В історії кожного народу є люди, які опиняються в центрі доленосних подій, стають ініціаторами, організаторами і провідниками масштабних суспільних рухів. З часом їх імена набирають символічного значення і для наступних поколінь служать віхами й орієнтирами, що ними нащадки позначають довгий шлях свого народу до свободи. Має таких людей і Україна. І крізь морок століть та отруйний пропагандивний чад окупацій пробивалися до свідомості народу імена Івана Мазепи, Симона Петлюри, Степана Бандери. Їх не вдалося замовчати навіть нашим найлютішим ворогам, бо вони ввійшли називними в історичну парадигму багатосотлітніх українських визвольних змагань: козаччина, Хмельниччина, мазепинство, гайдамаччина, коліївщина, петлюрівщина, бандерівщина. А за ставленням до цих особистостей і досі свої і чужі розрізняють серед нас українців і малоросів, друзів і ворогів, борців і рабів.

Однією з найяскравіших знакових постатей в нескінченному ряді подвижників українського національно-визвольного руху є Степан Бандера — Провідник ОУН, теоретик, організатор і символ героїчної і безкомпромісної боротьби українців за власну державність і свободу народів у 30—50 роках XX століття.

І лише тоді, коли здійснилася мрія Степана Бандери про державну незалежність України, лише тоді в українців на Великій Україні з'явилася хоч – якась можливість одержати об'єктивну інформацію про цю незвичайну Людину.

По – суті, лише через майже ціле століття від дня його народження- від доленосного для України 1-го січня 1909 р., знетямлена окупантом Україна наново відкриває для себе Степана Бандеру.

Але були й залишаються маловідомими для широкого загалу його теоретичні праці з проблем націоналізму,організованого націоналістичного руху, завдань і форм національно-визвольної боротьби.Раніше від творів Степана Бандери “берегли” українців окупанти. Зараз — ті, що в умовах незалежності України паразитують на тілі грабованого ними українського народу,— з тих же причин.

А потреба у досконалому вивченні патріотичних творів Степана Бандери в останні роки лише зросла, його ідеї не втратили актуальності . Шириться національно-державницький рух, націоналізм стає світоглядною основою для все більшої кількості українців, особливо молоді. Але водночас українцям зараз, як ніколи досі, знову потрібно берегти Самостійність і Соборність України та щоденною спільною напруженою працею наближатись до заповітної мети — утвердженя економічної незалежності власної національної держави та добробуту українського народу на рідній Богом даній землі.

Тому сьогодні, у цей доленосний час для збереження політичної та економічної незалежності України, пропонуємо Вашій увазі малодоступне українському читачеві через мізерний тираж ( лише 4 000 примірників) репринтне видання творів Степана Бандери. Дане перевидання 1998 року було підготовлене з ініціативи активістів патріотичної організації «ТРИЗУБ» ім.С.Бандери України (полковника Дмитра Яроша - майбутнього лідера «Правого Сектору» та ініціатора створення Добровольчого Українського Корпусу , полковника Василя Іванишина та сотника Петра Бобика) на основі оригінального Мюнхенського видання праць С.Бандери 1978 року ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ.

Національні ідеї Степана Бандери і в наші дні є невичерпним джерелом сили, снаги і натхнення для кожного борця за кращу долю України, для кожного справжнього патріота України.

* * *

ПЕРЕДМОВА Ярослава Стецька

до даної книги Степана Бандери.

Багатство тематики, що її охоплює Степан Бандера у цій книзі,

нехай не лякає вдумливого читача.Твори автора мають незмінно

одну золоту нитку, яка проходить крізь усі міркування й глибинні аналізи подій і процесів української визвольної боротьби. Степан Бандера зосереджує свою увагу передусім на всебічній розробці перспектив української національно-визвольної революції, і це є центральна тема його інтелектуальної творчости. Підходячи до цієї основної теми, раз-у-раз з різних точок бачення, аналізуючи різні її аспекти з внутрішнього чи зовнішньо-політичного боку, автор розгортає власнопідметні, закономірні, — зумовлені українськими якостями й вартостями, ориґінально-українськими первнями, революційним незнищенним людським українським потенціялом і геополітичним становищем України, її природними багатствами, вродженим генієм та трудолюбивістю нації, — перспективи розвитку української національно-визвольної революції. Залізна логіка його арґументації, передбачливість щодо розвиткових процесів, стимульованих революційною ідеєю, революційними кадрами й революційною пляновою дією, аналіза внутрішніх протиріч імперії й системи, спричинюваних і поглиблюваних революційно-визвольними націоналістичними діями, — дає нам образ не лише зенітного пункту — всенароднього повстання, але й переможної визвольної війни уярмлених націй проти російського окупанта й більшовицької тиранської тоталітарної системи. Зосередження автора на цій головній справі визвольної боротьби України цілком не означає нехтування ним різновидних компонентів боротьби й росту нації взагалі.
Немає важливої проблеми у житті нації, якої Степан Бандера у своїй багатій інтелектуальній, публіцистичній і журналістичній творчості не заторкнув би, не менш і в своєму різноманітному листуванні, з оприлюдненням якого з різних причин ще доведеться зачекати. Але суть справи у тому, що в ієрархії вартостей і завдань Степан Бандера відсував усе другорядне, наприклад, внутрішньо-партійні суперечки, внутрішньо-український партійно-політичний комплекс на дальший плян, згл. вмуровував його відповідно до питомої ваги даного явища у велику будівлю успішного розгортання національно-визвольної революції.
Він аналізував всебічно значення спільного фронту поневолених російським імперіялізмом і комунізмом націй, об'єднаних в Антибільшовицькому Бльоці Народів (АБН), надаючи цій спільній боротьбі особливої ваги. Ставка на власні сили України у великому таборі поневолених націй, які життєво зацікавлені у розвалі російської імперії й знищенні більшовизму, — докладно розроблена автором як дороговказ не лише для революційної ОУН. Степан Бандера глибинно розумів найінтимніші тонкощі й можливі ускладнення спільного фронту поневолених націй, якщо не поставити його на правильних основах — респектування абсолютного суверенітету кожного партнера спільного фронту.
Автор бачив імперію й систему зсередини й іззовні, її слабкість і силу, яка радше полягала й полягає в духовій, ідейній і політичній слабкості вільних націй світу. Викриваючи політику т. зв. мирної коекзистенції майже чверть століття тому, автор як політичний візіонер передбачає усі від'ємні й руїнні елементи її для вільних націй. Його аргументацію того часу можна дослівно повторити стосовно сучасної політики т. зв. детанту.
Насправді з точки зору передбачливого не тільки революційно-визвольного лідера, але державного мужа високої якости, автор розкриває дійсну альтернативу до атомової війни, альтернативу, що її основні засади мають незмінне тривале значення.
Уважаючи, що шляхом визволення України та інших поневолених націй є орієнтація й розбудова власних сил революції, автор сміливо вимагає від вільних націй не трактувати України й інших поневолених націй як чинника, який постійно має стримувати більшовицьку навалу, а, навпаки, у власному інтересі вимагає від них включатися збройне у визвольну війну поневолених націй, усвідомивши її цілі й визнавши її носіїв господарями на власній землі, її суверенами. Це повинна би бути спільна визвольна війна у спільному інтересі проти більшовицької варварської аґресії, а жодна інтервенція «визволителів», які на своїх баґнетах постійно несли нове рабство.
Визвольна революція приносила завжди незмірно менше жертв, ніж аґресивна, імперіялістична війна, чи масовий народовбивчий терор, зокрема російського більшовицького окупанта. Це автор переконливо довів.
Його розуміння національно-визвольної революції це не механічний процес розгортання лише технічно-революційних актів, чи виключно реакція на утиски й переслідування, але це глибинний, закорінений у світоглядових, ідеологічних, релігійних, культурних, правових, суспільних, традиційних вартостях української нації й людини — духово-орґанічний процес.
Автор наголошує зокрема первні духової революції, наростання революційного кипіння, революціонізацію широких народніх верств на усіх ланках життя, що в остаточному висліді об'єктивуватиметься в зенітній точці: всенародньому організованому збройному повстанні ОУН-УПА. Українська революція це передусім процес внутрішнього визволення нації й розбудження та самоусвідомлення її традиційних ориґінальних історично притаманних українських вартостей і якостей, які мають вирішальне значення у всеохопленні широких народніх кіл в ідейному аспекті, яке унаявнюється у дійовому та, у відповідний момент, у збройному аспекті.
Його тривожила можливість двофронтової війни України та інших поневолених народів проти двох варіянтів російських імперіялістів — більшовицьких і антикомуністичних, підтриманих евентуально деякими західніми державами. Як передбачливий стратег він всебічно розробляє оборонні заходи України, вказуючи на шляхи розщеплювання двофронтової війни. З його кругогляду не зникає й загроза та небезпека т. зв. націонал-комуністичної диверсії, проти якої він рекомендує успішні рецепти протидії.
Степан Бандера виводить свою теорію визвольної революції з глибинних ідеологічно-світоглядових, суспільно-політичних, економічно-програмових, релігійно-правних преміс християнського українського революційного визвольного націоналізму з питоменним українській нації історичним народоправством, з основними універсального значення ідеями «свобода народам» — «свобода людині», які, — покладені в підвалину АБН, є метою визвольної революції: розвал російської імперії на незалежні національні держави поневолених нині народів у їхніх етнографічних межах і знищення комуністичної, тиранської, тоталітарної, монопартійної системи.
Степан Бандера не міг би бути визначним теоретиком української визвольної революції, якщо б він не був водночас її ідеологом, бо визвольна революція це не лише технічно-воєнна механіка, але передусім глибинні духово-світоглядові й політично-програмові та національно- і соціяльно-політичні процеси, що творять підґрунтя для збройної боротьби, партизанської, повстанської, чи регулярної визвольної війни.
Розв'язка проблеми внутрішньо-української політики була для Степана Бандери засобом мобілізації народу для визвольно-революційної боротьби, для скріплення революційно-визвольного потенціялу. Тому під тим кутом треба розглядати теж його концепцію виборного Закордонного Українського Національно-Визвольного Центру. Це було б помилкою припускати, що автор змінював свої засадничі погляди щодо цього — у різних часах оформлювання своїх праць. Суть його погляду лежала завжди не в афірмації тієї чи тієї організаційної форми, інституції, чи центру, але в актуальній придатності даної формації для скріплювання революційно-визвольної боротьби, з погляду суверенітету української політики й принципів формації даного центру, згідно з волею більшости народу та гарантії росту здорових політичних сил, які мають співтворити стосовну формацію.
Тому, враховуючи сукупність поглядів Степана Бандери, в осередку яких стоїть змаг за успішність національно-визвольної революції, кожен загально-національний всеукраїнський центр відповідає його поглядам, якщо іде назустріч скріпленню революційно-визвольної боротьби.
Степан Бандера вмів оцінити також ретроспективно всенародній збройний вклад, що врятував народ від багатомільйонових жертв терору й депортації. Розгортання і зміцнення революційного потенціялу двофронтової війни ОУН-УПА, а у тому зокрема понад десятирічна збройна боротьба, всенародне повстання УПА, мала у нашій історіософії останніх десятиріч в ньому теж особливого інтерпретатора.
Визначення історичного місця в новій періодизації української історії, українській державності, відновленій ЗО червня 1941 року, як дороговказові на історичному шляху нації й орієнтирові для вільних націй світу свідчить про його здатність думати великими історичними категоріями державного мужа-революціонера.
Степан Бандера був християнин-націоналіст, як це він постійно у своїх творах підкреслює, уважаючи, що Бог і Україна дають віру у перемогу та силу витримати терпіння, муки й лихоліття, а, якщо треба, то й мужньо прийняти смерть.
Степан Бандера був за справжнє, традиційне українське народоправство, і який близький він у всіх своїх поглядах до героїчних патріотичних шести- і семидесятників!
Степан Бандера ставився дуже критично до політики урядів західніх держав, а особливо уряду ЗСА, натавровуючи їхню політику стосовно України теж з погляду їхніх власних інтересів. Він убачав традиційне русофільство в них, брак віри в національну ідею, комерційно-еґоїстичний короткозорий підхід до істотних проблем буття чи небуття духової культури, вічних вартостей духу, свободи й справедливости для нації й людини.
Ідеї, кадри, дія — це три елементи, які проймають його визвольні міркування. Бувши надзвичайно толерантним до інакше-думаючих, респектуючи політичне зрізничкування громадськости, він присвячував особливу увагу розбудові Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Для успіху революційної боротьби необхідна пробійна авангардна, монолітна, фанатична, з вірою у свої правди, сила. Ідеї перемагають, коли перемагають їх носії. ОУН це унапрямлююча, мобілізуюча й організуюча народ у боротьбі ідеологічно-політична формація. Без неї, без дороговказу, без організаційного орієнтиру немає перемоги широких кіл народу. Сама стихія без керми і вітрил не переможе у зударі з таким страшним ворогом, як Росія й її пробійна сила — КПСС. Проти КПСС мусить стояти по цім боці барикади ОУН і АБН. Проти НТС та інших єдиноне-ділимців стоїть теж ОУН. Ідеї єднають світоглядово й духово, конкретні напрямні вказують шлях боротьби, а Організація ґарантує систематичність, пляновість і правильність дії, мобілізуючи найширший фронт нації. Тому так високо цінував у своїх творах і у всьому своєму житті-боротьбі Степан Бандера революційну ОУН. І на шляху розбудови її поляг смертю Героя. Хто втратив віру в український націоналізм, хто прагне заступити будь-якоюсь намісткою ОУН, — стає проти революційно-визвольної концепції Степана Бандери, відступаючи від ідей великого подвижника визвольної революції, який у центрі уваги своїх міркувань ставить революційну ОУН, її ролю організатора революції.
Коротке було творче життя Степана Бандери. В концтаборах і у підвалах найгірших тюрем — предовгі роки — йому було заборонено писати. Він міг тільки передумувати в постійній непевності, чи будь-коли його думи й ідеї, концепції й пляни зможуть здійснюватися.
Духова спадщина Степана Бандери своїм змістом небуденна. Можливо, щойно майбутні історики виявлять, чи Степан Бандера героїкою свого життя, своїми чинами революціонера-націоналіста, лідера визвольної боротьби, а чи своїми ідеями й думками, теорією національно-визвольної революції, своїм вченням більше вплинув на успіх революційної боротьби. Проте, ледве чи можна відділити революціонера чину, організатора й прагматика революції від її теоретика та ідеолога!

ЗМІСТ:

· Передмова Ярослава Стецька

· Мої життєписні дані

· Значення широких мас та їх охоплення

· До проблеми політичної консолідації

· До засад нашої визвольної політики

· Пляновість революційної боротьби в краю

· Слово до українських націоналістів-революціонерів за кордоном

· Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанс

· В десяту річницю створення революційного проводу ОУН (10.2.1940)

· Війна в Кореї і національно-визвольна політика

· Фронт поневолених націй

· Третя світова війна і визвольна боротьба. Західня концепція політичної війни з большевизмом

· Друзі — українські націоналісти !

· Проти ідейного роззброювання визвольної боротьби

· Пропаганда визвольної революції на тлі війни

· Завдання ОУН під сучасну пору. Завдання ОУН в Україні

· З москалями нема спільної мови!

· Первородний гріх проросійської концепції

· Відкриті карти

· До питання основних кадрів національно-визвольної революції

· Командир — провідник (слідами сл. Пам. Романа Шухевича)

· Ідея і людина в ідеологічному русі

· Чому не дійшло до поєднуючої дії “трійки”?

· Проти фальшування визвольних позицій. Український націоналізм і релігія

· Люди без ґрунту

· За правильне розуміння визвольно-революційного процесу

· Хоч які великі жертви — боротьба конечна

· Хрущов продовжує імперіялістичний курс

· В національній політиці Хрущов іде слідами Сталіна

· Сталінізм Хрущова у внутрішній політиці

· Большевицька тактика й визвольна боротьба

· Незмінна стратегія Москви

· Перші висновки

· Призабута научка

· З невичерпного джерела

· Україна не буде спільницею Москви

· Ще одна ілюзія миру

· Висновки з новіших подій і процесів для української визвольної боротьби

· Питання атомової війни і визвольна революція

· За завершену політичну структуру

· Перспективи української національно-визвольної революції

· Де повинні зійтися шляхи

· На півметі

· Інтерв'ю німецької радіостанції в Кельні зі Степаном Бандерою

· Промова на п'яту зустріч українців ЗСА і Канади 1954 року

· У 25-ліття ОУН

· Над могилою Євгена Коновальця

· Перше інтерв'ю провідника ОУН, Степана Бандери з чужинними журналістами

Слава Україні!

Героям слава!

P.S. Приймаються замовлення на національно-патріотичну літературу шляхом написання повідомлень на цьому аукціоні. Чим конкретнішим буде Ваш запит, тим швидше постараюсь дати відповідь про наявність потрібних Вам книг у моїй величезній домашній бібліотеці.