Состояние на фото.
Книжка презентує розрізнені спогади Миколи Стороженка (1862–1942?), співробітника «Киевской старины», згодом директора Першої Київської гімназії. Писати мемуари його заохотив Дмитро Дорошенко, коли після революції Стороженко опинився на еміґрації (в Юґославії). Досі їх не було опубліковано.
Стороженкові спогади згруповано в декілька частин: «На початку шляху. Наукове, культурне й громадське життя Києва другої половини XIX ст.», «Дворяни і земці Полтавщини XIX ст.», «Народні школи Чернігівщини та Київщини на зламі XIX–XX ст.». У частині «Видатні постаті в ґроні знайомих» ідеться про митрополита Евлогія, Пантелеймона Куліша, Василя Горленка, Ореста Левицького, Миколу Лисенка. Розлогий Стороженків коментар автобіографічного змісту, що супроводжує тут-таки вміщені листи до нього 1920-х років – Івана Бугая (Стороженкового земляка), професора Київської Духовної академії Федора Титова та діяча визвольних змагань Олександра Шаповала – подано в останній частині «На еміґрації: туга за Батьківщиною». У виданні вміщено раніше не друковані Стороженкові листи до Куліша за 1884–1887 роки, а також бібліографію основних праць Стороженка. Спогадам передує ґрунтовна вступна стаття упорядника Василія Ульяновського «Три “лики” Миколи Стороженка: “Малоросійство” – “російство” – “українство”», яка розкриває духовну еволюцію Стороженка, зокрема, виявляючи становлення його особистости під впливом (прямим та опосередкованим) його діда Андрія Яковича, письменника, аматора старожитностей і високоурядовця у Варшаві, дядька Миколи Ілліча, визначного шекспіролога й шевченкознавця, та далекого родича – письменника Олекси Петровича.
Запрещено
