Состояние на фото. Первый послевоенный букварь. 22 см х 14.5 см. 96 страниц.
Лідія Платонівна Деполович народилася 14 (27) листопада 1869 р. в селі Ковчині на Чернігівщині в родині священника і законовчителя місцевої земської школи Платона Григоровича Деполовича.
Її дитячі роки минули в рідному селі. Після закінчення школи Лідія в 1885 р. вступила до Чернігівської жіночої гімназії, яку закінчила 1893 р. Педагогічний шлях розпочала в Количівці (нині село Чернігівського району), де вчителювала протягом 1893–1901 рр., а потім до 1908 р. була вчителькою Ковчинської земської школи.
Педагогічний стаж Л. Деполович на 1923 р. склав рівно 30 років. Професійних надбань і спостережень за цей час накопичилося чимало, і Лідія Платонівна взялася за складання посібників для навчання грамоти. Вона склала свій авторський буквар «Нумо читати!», який побачив світ у Державному видавництві України в 1926 р. і був рекомендований як базовий підручник для початкової освіти. Продовженням букваря стала “Перша читанка” (1928 р.). Разом з О. Астрябом у 1928 р. уклала “Математичний задачник”. У співавторстві з О. Музиченком упродовж 1930–1937 рр. було видано кілька букварів. Л. Деполович також створювала підручники для навчання дорослих. Її “Буквар для шкіл грамоти” видавали з 1936 р. до 1963 р.
Проте вершиною науково-методичної діяльності Л. Деполович став авторський буквар 1938 р. та відповідна методика «Як навчати грамоти за букварем Л. П. Деполович». Цей буквар – справжній довгожитель серед підручників. До 1956 р. він видавався аж 19 разів! Загальний наклад склав понад 12 мільйонів примірників! А повноколірне останнє видання можна безумовно вважати своєрідним шедевром не тільки педагогічної а й друкарської майстерності. Методика навчання читанню й послідовність вивчення літер були настільки вдалими, що цей буквар адаптували для навчання незрячих дітей (1948). Букварна частина, розроблена Л. Деполович, стала основою українського букваря, який видавали в Канаді від початку 1950‑х до 1965 р. (10 видань).
Отже, у 30 – 60‑х рр. ХХ ст. підручники Л. Деполович були одними з найпоширеніших в Україні. Їх тиражі сягали до 1 000 000 примірників на рік. За букварями Лідії Платонівни навчилося читати не одне покоління українських школярів.
Під час нацистської окупації Києва Л. Деполович вела особистий щоденник, у якому розповідала про те, чому не змогла евакуюватися, про хаос у місті влітку-восени 1941 р. й перші дні окупації, трагедію Бабиного Яру, побутове життя киян.
Л. Деполович померла 20 березня 1943 р. на 74‑му році життя в окупованому Києві. Авторку букваря поховали на Солом’янському кладовищі. Під величним хрестом на її могилі члени родини й земляки влітку 2017 р. встановили скромний надгробок.
Запрещено
