РОЗПРОДАЖ ДОМАШНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ!

* * *

Вершини українського книговидання.

Перлини україністики.

Антикварне великоформатнекаталожне літературно-художнє подарункове видання альбомного типу.

МИКОЛА ГОГОЛЬ.

ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ

БІЛЯ ДИКАНЬКИ.

Повісті, видані пасічником Рудим Паньком.

Переклад з російської за редакцією П. Леонтьєва.

Ілюстрації заслуженого діяча мистецтв

художника М. Дерегуса.

Київ, 1 9 5 0 р.

Державне видавництво художньої літератури.

Друкарня: 4-а Республіканська Поліграфічна фабрика ( м.Київ).

Художнє оформлення В.Хоменка.

Обсяг : 202 с. + XII аркушів повноформатних тонових ілюстрацій.

Збільшений альбомний формат: 26,6 х 21 х 2,6 см.

Вага без упаковки: 0,78 кг.

Номінал дуже високий: 12 крб.

ОПРАВА: Тверда художня оправа ( ледерин ) з багато оформленим корінцем з елементами посрібнення та ілюстрованою обкладинкою з тисненням позолотою імені легендарного письменника ( робота художника В.Й. Хоменка).

СТАН: добрий. Текст антикварного видання без втрат, збереглись 12 високомистецьких ілюстрованих вклейок. Часові плями на деяких сторінках, дрібні надриви на полях акуратно підклеєні.

Даний примірник буде особливо цікавий для колекціонерів- бібліофілів: на титулі є атентичний відбиток рідкісного оригінального гербового екслібрису другого власника у вигляді круглої печатки- із зображенням королівської лілії в обрамленні корони. Цей художній екслібрис у вузькому середовищі справжніх книголюбів має колекційну цінність, бо вже давно став символом знаку якості антикварних та букіністичних видань не лише в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах.

* * *

«Вечори на хуторі біля Диканьки» — перша книга (окрім поеми «Ганц Кюхельгартен», надрукованої під псевдонімом) українського письменника Миколи Гоголя ( 1809- 1852), який в умовах Царської Росії був змушений писати свої твори російською мовою, оскільки видання книг українською мовою було заборонене в Російській імперії.

«Вечори на хуторі біля Диканьки» - збірка літературних творів, які писались і видавались Гоголем поступово і відповідно дана книга складається з двох частин. Перша частина вийшла друком 1831 року, а друга — 1832 року. Розповіді «Вечорів» Гоголь писав у 1829—1832 роках. За сюжетом розповіді книги нібито зібрав і видав «пасічник Рудий Панько».

Зміст збірки:

·Частина перша:

Передмова.

1.Сорочинський ярмарок

2.Вечір проти Івана Купала

3.Майська ніч, або Утоплениця

4.Втрачена грамота

·Частина друга:

Передмова.

1.Ніч перед Різдвом

2.Страшна помста

3.Іван Федорович Шпонька та його тітонька

4.Зачароване місце

Дія твору вільно переноситься з XIX століття («Сорочинський ярмарок») в XVII («Вечір напередодні Івана Купала»), а потім в XVIII («Травнева ніч, або Утоплена», «Пропала грамота», «Ніч перед Різдвом») і знову в XVII («Страшна помста»), і знову в XIX («Іван Федорович Шпонька і його тітонька»). Поєднують обидві книги розповіді діда дяка Хоми Григоровича — відчайдушного запорожця, який своїм життям ніби поєднує минуле і сьогодення, бувальщину і небилицю. Плин часу не розривається на сторінках твору, перебуваючи у своєрідній духовній та історичній неподільності.

Перше прижиттєве видання книги Миколи Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки" було виставлено на аукціон антикваріату у Лондоні. Двотомник творів українського письменника, який був виданий ще за життя автора в Санкт-Петербурзі в 1831-32 роках, став найдорожчим лотом аукціону - унікальне видання пішло з молотка на аукціоні Christie's у Лондоні за 175 тисяч фунтів стерлінгів (224 тисяч доларів).

Микола Васильович Гоголь(прізвище при народженніЯновський, з 1821 року —Гоголь-Яновський;20 березня[1 квітня]1809року, Сорочинці, нині Великі Сорочинці,Миргородський район,Полтавська область —21 лютого[4 березня]1852року, Москва) — видатний український письменник з роду Гоголів-Яновських, який в умовах Царської Росії був змушений писати свої тепер широковідомі твори російською мовою. На цій підставі літературознавці північного сусіда України оголосили українського письменника Миколу Гоголя класиком російської літератури, правда з уточненням: Гоголь - найвизначніший представник "української школи" російської літератури, один із засновників реалізму, який заклав соціально-критичний («гоголівський») напрямок в російській літературі.

Микола Васильович Гоголь народився20 березня(1 квітня)1809року (за іншими даними19 березня(31 березня)1809 р. в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. Миколою його назвали на честь чудотворної ікони Святого Миколая. Згідно з сімейними переказами він походив із старовинного українського козацького роду і був нащадком відомого козака Остапа Гоголя, що був у кінці XVII століття гетьманом Правобережної України. У смутні часи української історії деякі з його предків приставали і до польської шляхти. Зокрема, дід Гоголя, Панас Дем'янович Гоголь-Яновський(1738-1805), писав в офіційному папері, що «його предки, прізвищем Гоголь, польської нації», хоча більшість біографів схильні вважати, що він все ж був українцем.

Прапрадід Ян (Іван) Якович, вихованець Київської Духовної Академії, «вийшовши в російську сторону», оселився в Полтавському краї (нині — Полтавська область Україна), і від нього пішло прізвисько «Яновських». За іншою версією вони були Яновськими, оскільки жили в місцевості Янові. Отримавши дворянську грамоту в 1792 році , Панас Дем'янович змінив прізвище «Яновський» на «Гоголь-Яновський». Сам Микола Гоголь, будучи хрещеним «Яновським», мабуть, не знав про справжнє походження прізвища «Яновський» і згодом відкинув його, кажучи, що його вигадали поляки. Батько Гоголя, Василь Панасович Гоголь-Яновський (1777-1825), помер, коли синові було 15 років. Вважають, що сценічна діяльність батька, який був чудовим оповідачем і писав п'єси для домашнього театру українською мовою, визначила інтереси майбутнього письменника — у Гоголя рано виявився інтерес до театру.

Мати Гоголя, Марія Іванівна (1791—1868), уроджена Косяровська, була видана заміж 1805 року у віці чотирнадцяти років. Наречений був удвічі старший за неї. Крім Миколи, в сім'ї було ще одинадцять дітей, з яких залишилися жити лише старший син Микола і три сестри. Коли після пологів померли перших двоє, Василь і Марія вже при надії переїхали до Сорочинців, де проживав відомий на всю околицю доктор М. Я. Трохимовський. У маєтку Трохимовського і народився хлопчик, якого назвали Миколою. 22 березня (3 квітня) 1809 року у Спасо-Преображенській церкві він був охрещений. Хрещеним батьком був полковник М. М. Трохимовський, син лікаря М. Я. Трохимовського, що приймав пологи у матері Гоголя.

Мовно-музична культура рідної для Миколи Гоголя української землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Уже з дитячих літ вона закладала в юного Миколу любов до української мови та відчуття краси слова. Згодом він захопився збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готував матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українську пісню:

«Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…»; «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!..»; «Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу».

Тяга до літератури і акторства проявилася у юного Миколи Гоголя під час навчання у Ніжинській гімназії. Для її аматорського театру майбутній письменник створював гумористичні сценки з народного побуту, у розігруванні яких брав безпосередню участь.

По закінченні гімназії він переїхав до Петербургу, щоб вступити на держслужбу. Однак життя, до якого він не звик, брак коштів і несправджені очікування призвели до розчарування. Думки письменника все частіше поверталися у рідні місця- на Україну. У результаті з’явилася збірка оповідань М. В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», наповнена українською природою, образністю і поетикою. На її тематику вплинули добре знайомий автору український фольклор і враження дитинства.

У «Вечорах на хуторі біля Диканьки» , цій справжній перлині літературної спадщини письменника, буденне і чарівне переплетені так тісно, що створюється особливий мистецький простір, у який занурюється читач. Письменник творив у двох вимірах — звичайному і надприродньому. З одного боку, ми бачимо людей з їхніми позитивними рисами і недоліками. А з іншого — переносимося у таємничий світ, що викривляє дійсність, як криве дзеркало. І це взаємопроникнення реального і фантастичного особливо характерне для «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки»- так званої «різдвяної» збірки творів Миколи Васильовича Гоголя, що полюбилась багатьом поколінням читачів. Автор «Вечорів на хуторі біля Диканьки» ніби грається з читачем, розширюючи межі свідомості і дозволяючи поглянути на звичний світ під незвичним кутом. Невипадково серед книг Миколи Васильовича Гоголя в Україні ця збірка — найпопулярніша. Навіть в наші дні, незважаючи на велику кількість сучасних авторів, ми, як і раніше, прагнемо купити книги саме М. В. Гоголя, бо своєю незвичністю гоголівські тексти , наче магнітом, притягують читача.

Наступними після «Вечорів» великими збірками Миколи Гоголя стали цикли «Миргород» і «Арабески», у яких центр авторської уваги частково перемістився у Пітер( за винятком повісті з історії українського козацтва «Тарас Бульба», що ввійшла до складу циклу «МИРОГОРОД»). Повісті, що увійшли до них, — «Старосвітські поміщики», «Невський проспект», «Тарас Бульба», «Ніс», «Записки божевільного», «Шинель», — зробили автора відомим. У книгах він розповів про те, що добре знав: про дрібнопомісне дворянство та чиновницьке середовище. Сюди ж увійшов наймістичніший твір Гоголя — повість «Вій».

Потім письменник проявив себе як талановитий драматург, написавши комедію «Ревізор», у якій саркастично висміяв вади і звички чиновницького середовища Царської Росії. Театральна постанова п’єси виявилася провальною, що боляче вдарило по самолюбству автора і спровокувало нервовий розлад. Лікуватися письменник поїхав у Рим, де почав роботу над своїм головним твором — поемою «Мертві душі» про життя, устрій і звичаї сучасної йому Російської імперії. Вихід першого тому книги викликав хвилю критики: автора звинувачували у наклепі на російську дійсність. Незадовго до смерті, спровокованої посиленням нервової хвороби, письменник спалив другий том «Мертвих душ»...

* * *

Дякую за інтерес до моїх лотів!

Здійсніть пізнавальну подорож у захоплюючий світ старовини, рідкісних стародруків, змістовних антикварних і букіністичних видань, цікавих повістей і романів, художніх, наукових і дитячих книг, академічних та передплатних видань, розкішних альбомів, карт і атласів, старовинних картин і стародавніх ікон, бронзових виробів, старовинної порцеляни, колекційних і сувенірних вин, мисливських сувенірів та трофеїв, екзотичних речей і предметів високого мистецтва з різних куточків планети, переглянувши мої інші не менш цікаві лоти на с а й т і UNC.UA - інтернет аукціоні №1 України !!!

Ц І К А В И Х З Н А Х І Д О К та В Д А Л И Х П О К У П О К !

* * *