ДАНТЕ.БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ.ЧИСТИЛИЩЕ. 1-е українське видання!

Букіністичне літературно- художнє знакове видання

Данте Аліґ’єрі

БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ

ЧИСТИЛИЩЕ.

Переклад з італійської

та примітки Євгена Дроб’язка

Київ, 1968 р.

Видавництво художньої літератури «ДНІПРО»

Фронтиспис та ілюстрації художника В.В. Руденка

Загальний обсяг : 280 сторінок. ФОРМАТ: 20,7 х 15,5 х 2 см.

ОПРАВА:Тверда оригінальна художня видавнича палітурка, обтягнута тканиною, з тисненням позолотою профілю Данте на обкладинці .На корінці – тиснення позолотою безсертного імені автора твору. Палітурка з художньою суперобкладинкою та з ляссе — закладкою у вигляді сріблястої тасьми.

Стан : відмінний, книга чудово збереглась, повне збереження всіх сторінок , в тому числі титульного листа. Книга без бібліотечних штампів, на титулі зберігся екслібрис, що однозначно підтверджує той факт, даний примірник « БОЖЕСТВЕННОЇ КОМЕДІЇ» Данте за життя належав видатному українському вченому і громадському діячеві- професору Івану Дмитровичу Головацькому (* 29 березня 1926 р. — † 23 січня 2015 р.), Львівський професор І.Головацький - доктор біологічних наук, почесний професор Українського біохімічного товариства, дійсний член НТШ, голова Всеукраїнського наукового Товариства ім. М. Міхновського, голова інтелектуально-мистецького об'єднання «Трипілля», член Спілки офіцерів України, член Правління Національної Спілки краєзнавців України, голова Громадської Ради Музею визвольної боротьби України.

Сьогодні пропонуєм цінителям українського книговидання перше видання ( 1968 р.) українського перекладу Євгена Антоновича Дроб’язка ( 1898 – 1980) другої частини знаменитої «Божественної комедії » Данте Аліґ'єрі ( 1265 – 1321) – поеми « ЧИСТИЛИЩЕ ».

Взагалі « БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ» Данте вважається шедевром світової літератури, а повний переклад на українську мову її першої частини – поеми «П Е К Л О» , написаної тосканським діалектом, став лебединою піснею талановитого українського поета Петра Карманського ( 1878-1956). Його високопрофесійний , напрочуд вдалий переклад поеми

« П Е К Л О» було здано на виробництво ще 18 червня 1954 р. Але друкувати український переклад однієї з вершин світової літератури авторства директора Львівського меморіального музею Івана Франка радянська комуністична влада не поспішала, оскільки вважала цього львівського поета і перекладача « українським буржуазним націоналістом з антирадянськими настроями». Помер П.Карманський 16 квітня 1956 р., так і не побачивши на власні очі плід своєї напруженої перекладацької праці – ошатний том неперевершеної філософської поезії Данте… Лише через три місяці після смерті Петра Карманського та за безпосередньго втручання Максима Рильського « високе київське начальство» соізволило нарешті 17 липня 1956 р. підписати український переклад « ПЕКЛА» Данте до друку.

ШЛЯХ ВІД ЗЕМНОГО ПЕКЛА

ДО НЕБЕСНОГО РАЮ
ГЕНІАЛЬНОГО ДАНТЕ

Данте Аліг’єрі народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників незвичайною освіченністю. Є припущення, що він навчався вдома.Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його. Він вивчав тосканську поезію, в той час, коли в Тоскані стала відома Сицилійська Поетична Школа (Scuola poetica siciliana). Данте також цікавився поезією окситанських трубадурів та класичною поезією античності (особливо захоплювався творчістю Вергілія). Сім'я його була відомою у Флоренції і підтримувала ґвельфів, політичний альянс, що виступав на боці Папства і який був у складному протистоянні з ґібеллінами, які підтримували імператора Священної Римської імперії. Ґвельфи в свою чергу ділилися на чорних ґвельфів і білих ґвельфів. Данте стверджував, що його родина походить від давніх римлян, (Inferno, XV, 76), але найстаршим родичем, якого він міг згадати був Каччаґуйда Єлисейський (Paradiso, XV, 135), який жив не раніше 1100 року. Батько Данте, Аліґ’єро де Белінчеоне, був білим ґвельфом, який не зазнав помсти ґібеллінів після того, вони виграли битву біля Монтаперті на початку XIII ст. Це навіює думку, що родина Аліґ'єро мала деякий престиж і статус. Матір поета звали Донна Белла Абатська. Вона померла, коли Данте було 5 чи 6 років і його батько одружився ще раз, з Лапою Крістіамо Чіалуфі. Та чи справді він одружився з нею, точно не відомо, адже в ті часи для вдівців це було непросто. Проте точно відомо, що ця жінка народила двох дітей.

Коли Данте йшов 13-й, в 1277 році, його заручили з Джеммою ді Манетто Донаті. Контрактні одруження в такий ранній період були типовим явищем і включали формальну церемонію проставлення підписів перед нотаріусом. Одружився Данте 1293 року, але своє перше кохання до Беатріче проніс через усе життя. Від своєї дружини Данте мав трьох дітей: Якопо, П'єро і Антонію. Про останню відомо, що вона стала черницею. Родина Джемми ді Донаті була одною із найвпливовіших у Флоренції в період пізнього Середньовіччя. Політично Данте належав до угрупування білих ґвельфів, які чинили опір надмірній владі Папи. Коли Данте мав 9 років, він зустрів Беатріче Портінарі, дочку Фолко Портінарі, в яку закохався «з першого погляду», але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав — він подавав приклад так званого «ввічливого кохання». Тепер важко зрозуміти, всіх його обставин. Проте саме це кохання було найсвітлішою подією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості. В багатьох поезіях Данте зобразив Беатріче як напівбожество, що постійно спостерігає за ним. Цікаво, що Данте в жодній із своїх поем не згадував свою дружину. На велике нещастя для Данте Беатріче померла 1290 року. Після смерті коханої Данте посвятив себе філософським дослідженням релігійних шкіл. Він брав участь у диспутах, які влаштовували публічно у Флоренції два головних ордена (францисканський і домініканський). Ця «надмірна» пристрасть до філософії пізніше буде критикуватися персонажем Беатріче в «Чистилищі» (Purgatorio), другій частині Комедії. З 1295 року почав займатися політикою, належачи до антипапістської партії. Після вступу в силу реґламенту 1295 року, який дозволяв людям із середніх верств займати політичні посади, якщо вони зареєстровані в якомусь мистецтві, Данте увійшов у гільдію цілителів і фармацевтів. В наступні роки його ім'я часто згадується в реєстраційних документах. Точний хід політичної кар'єри Данте не відомий, оскільки багато історичних документів було втрачені, але завдяки іншим джерелам було відтворено велика частину його біографії: Данте був у Раді народу з листопада 1295 року до квітня 1296 року, в групі «Мудреців» в грудні 1296 року, з травня по вересені Данте входив до Ради Ста. Іноді його посилали з дипломатичною місією. Не зважаючи на те, що Данте входив до партії ґвельфів, він завжди намагався перешкодити своєму найлютішому ворогові Папі Боніфацію VIII. З прибуттям кардинала Маттео д’Акваспарта, посланого, принаймні, номінально, як миротворця (насправді папа хотів через нього зменшити владу білих ґвельфів). Після поразки Ґібеллінів, Ґвельфи поділилися на дві фракції: Білі Ґвельфи – партія Данте, і Чорні Ґвельфів. Спочатку роскол стався через сварку родин, проте скоро з’явилися й ідеологічні розбіжності стосовни ролі Папи Римського у флорентійських справах: Чорні підтримували Папу, а Білі хотіли більше свободи від Риму. У 1300 році Данте став членом ради шести пріорів, але папська партія виселила його з Флоренції, конфіскувавши усі маєтності. У 1301 році Данте присудили до спалення, будинок його зруйнували. Рятуючись від жорстокого вироку йому довелось назавжди покинути рідне місто.1302 року флорентійська влада постановила, що Данте загрожуватиме страта, якщо він наважиться з'явитися у місті, не виплативши призначеного штрафу у розмірі пя'ти тисяч флоринів. Відтоді Данте 19 років вів мандрівне життя, і на цей період припав пік його літературної творчості. Спершу він потрапив до Верони, згодом — до Лукки та Падуї. Мав дружні стосунки з імператором Генрихом VII, з яким зустрівся у 1313 році, коли той приїздив до Риму. Данте сподівався на його підтримку, але смерть імператора перекреслила усі його сподівання на повернення до Флоренції. Від 1320 року і до кінця життя він знайшов притулок у Равенні. Помер Данте у Равенні в ніч з 13 вересня на 14 вересня 1321 року. Його могила в наш час є місцем паломництва мільйонів відвідувачів.

Коротка хронологія життєпису Данте

1265 - народження Данте

1274 - перша зустріч з Беатріче

1283 - друга зустріч з Беатріче

1290 - смерть Беатріче

1295 - створення повісті «Нове життя» («La Vita Nuova»)

1296/97 - перша згадка про Данте як про громадського діяча

1298 - одруження Данте на Джеммі Донаті

1300/01 - пріор Флоренції

1302 - вигнаний з Флоренції

1304-1307 - «Бенкет»

1304 - 1306 - трактат «Про народне красномовство»

1306 - 1321 - створення «Божественної комедії»

1308/09 - Париж

1310/11 - повернення до Італії

1315 - підтвердження вигнання Данте і його синів з Флоренції

1316-1317 - оселився в Равенні

1321 - як посол Равенни їде до Венеції

В ніч з 13 вересня на 14 вересня 1321 року - помирає по дорозі в Равенну

Творчість Данте

Данте Аліґ'єрі розпочав свою літературну діяльність досить рано і написав багато творів, але світову славу принесла йому написана на тосканському діалекті Divina Commedia («Божественна комедія»), яку розпочав писати в 1290 році, переробив у 1313 році, а закінчив 1321 року. В трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога. Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір є справжньою енциклопедією середньовіччя. Багато дослідників вважають "Божественну комедію" одним з найвизначніших творів не лише італійської, а й світової літератури.

Хронологія творів Данте :

1306 - 1321 Божественна комедія - Divina Commedia (іт.)

1304 - 1307 Convivio (іт.) Бенкет.

1304 - 1306 De vulgari eloquentia libri duo (лат.) Про народне красномовство, трактат. Egloghe (лат.) Еклога. Epistulae (лат.) Послання. Il fiore (іт.) Квітка, поема з 232 сонетів, за «Романом про Розу» (фр. Roman de la Rose) (алегоричний роман XIII століття).

1310 - 1313 Monarchia (лат.) Монархія, трактат. Detto d'amore (іт.) Detto d'Amore поема, також за Романом про Розу (фр. Roman de la Rose). Quaestio de aqua et de terra (лат.) Питання про воду і землю.

1295 Vita nuova (іт.) Нове життя. Rime (Canzoniere) (іт.) Вірші. Вірші флорентійського періоду: Сонети , канцони, балади і станси.

Вірші, написані у вигнанні: Сонети,канцони, вірші до кам'яної пані ;листи

Українські переклади Данте

Першу частину "Божественної комедії" – « ПЕКЛО» вперше повністю переклав українською мовою Петро Карманський .У 1956 році було опубліковано цей переклад уже покійного П.Карманського за редакцією Максима Рильського.

Другу і третю частину "Божественної комедії" вперше повністю переклав українською мовою Євген Дроб'язко , і ці переклади були опубліковані відповідно окремими частинами у видавництві "Дніпро": "Чистилище" (1968 р.), і "Рай" (1972 р.) . Перше повне видання"Божественної комедії" українською мовою в перекладі Є.Дроб’язка побачило світ лише в 1976 році. Цей переклад Дроб'язка відзначений премією імені М. Рильського.

Гіпотетичний повний переклад"Божественної комедії", над яким працював неокласик Михайло Драй-Хмара, скоріш за все не зберігся. Першу й другу частини перекладу було вилучено катами НКВД. Подальша доля рукопису невідома…

Багато українських поетів й перекладачів перекладали окремі фрагменти поеми. 36 терцин з "Пекла" переклав у 1878 році Іван Франко. У 1892-1896 роках у Львові виходять друком перші десять пісень "Пекла" в перекладі Володимира Самійленка, що підписався В. Сивеньким. Наприкінці 1890-х років Леся Українка переклала 27 рядків з п'ятої пісні "Пекла". У 1930-х роках працював над перекладом Данте вже згаданий М. Драй-Хмара.

У 1965 році був надрукований колективний переклад "Нового життя"Данте за редакцією Григорія Кочура. У роботі над цим виданням взяли участь Микола Бажан, Дмитро Павличко, Іван Драч, Віталій Коротич, Володимир Житник, Анатоль Перепадя. Того ж таки року в Мюнхені у видавництві Ігоря Костецького "На Горі" опубліковано експериментальний переклад фрагменту "Божественної комедії" Василя Барки.

КОРОТКО ПРО АВТОРА

ПЕРШОГО ПОВНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ

"БОЖЕСТВЕННОЇ КОМЕДІЇ"

Видатний український перекладач Євген Антонович Дроб'язко народився 20 серпня (1 вересня) 1898 р. у сім’ї українського вченого-правника А. Л. Дроб'язка (незаконно репресованого московським окупаційним режимом в 1941 р.).

Закінчив у 1920 р. Київський університет і у 1923 р.- музично-драматичний театр імені Миколи Лисенка (Київ).Був на режисерській і редакторській роботі. Перекладав із французької, німецької, іспанської, російської, польської та італійської мов. Назавжди увійшов у золотий фонд українських перекладів як автор першого повного перекладу «Божественної комедії» Данте.

Серед перекладів:

· «Орлеанська діва» Фрідріха Шіллера.

· Поезія Федеріко Ґарсіа Лорки, Юліуша Словацького, Володимира Маяковського.

· «Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова.

Переклав лібрето до опер:

· «Весілля Фіґаро» (1948),

· «Чарівна флейта» і «Директор театру» (обидва — 1956) В.-А. Моцарта,

· «Повість про справжню людину» С. Прокоф'єва (1966),

· «Орфей та Еврідіка» К. Ґлюка (1977).

У Києві мешкав у будинку письменників Роліт. Помер 2 травня 1980 р. у Києві.

ДАНТЕ І ЙОГО « БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ»

"Божественна комедія" є підсумком розвитку літератури середньовіччя, що була унікальним періодом в історії світової культури.

«Божественна комедія» - плід всієї другої половини життя і творчості Данте. У цьому творі найбільш повно відбився світогляд поета. Данте виступає тут як останній великий поет середніх віків, поет, який продовжує лінію розвитку феодальної літератури.

Називаючи свою найвидатнішу глибоко філософську поему «комедією», Данте використовує середньовічну термінологію:

комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, - поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і благополучним кінцем, написаний народною мовою; трагедія - будь-який поетичний твір високого стилю із захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Трагедією Данте не міг назвати свій твір лише тому, що всі жанри «високої літератури» писалися латинською мовою. Данте ж написав її рідною італійською мовою. Оскільки Італія впродовж багатьох століть була роздроблена на безліч дрібних князівств, на її території існувала велика кількість діалектів. Твір Аліг’єрі «Божественна комедія», написаний у XIV ст., став однією з основних причин того, що рідний для Данте тосканський діалект став основою літературної італійської мови.

Спершу твір мав назву «Комедія», епітет «божественна» вжив у своєму дослідженні про поему Данте «Argomenti in terza rima alla Divina Commedia» італійський письменник-гуманіст Джованні Бокаччо. З того часу поему публікують з назвою «Божественна комедія».

Твір має три частини — «Пекло»,