Состояние лота видно на изображениях. 16 см х 12 см. 35 страниц. Редкость!
Книга периода оккупации Бердичева немецкими войсками во время 2-й мировой войны.
" Sprachführer schnellste erlernung der ukrainishensprache ohne lehrer . Розмовник для найшвидшого вивчення німецької мови без учителя . Бердичів 1942 . Склав та зредагував Євген Ярмолюк за участю К. Лебедівської та В. Рунге . Передрук забороняється "
Ярмолюк Євген Мартинович народився 21 листопада 1918 року у селі Гришківці Бистрицької волості (нині селище у Бердичівському районі Житомирської області). Його батько Мартин Павлович Закінчив Київський художній інститут. Працював учителем малювання в одній із бердичівських шкіл, займався також художньою творчістю: писав картини, розписував церкви. 27 грудня 1937 р. постановою НКВС СРСР і прокурора СРСР Ярмолюк Мартин Павлович за звинуваченням “контрреволюційна діяльність” був засуджений до розстрілу. Вирок виконано 5 січня 1938 року у Бердичеві. Євген Мартинович Ярмолюк після смерті батька став на шлях боротьби за звільнення від російської більшовицької окупації, за незалежну соборну Україну. У 1938 році Євген Ярмолюк закінчив Житомирський вчительський інститут і працював учителем української мови та літератури у Гришковецькій школі.
Після окупації німецькими військами території Житомирської області, та Бердичева зокрема, сюди одночасно із вермахтом проникли похідні групи обох частин ОУН – Андрія Мельника та Степана Бандери. Їх емісари, за підтримки частини лояльно налаштованого місцевого населення, розпочали створення організаційних мереж власних організацій. Зокрема, до Бердичева прибув ветеран УВО та ОУН, товариш А. Мельника Петро Сагайдачний, який організував навколо себе колишніх членів редакції районної газети “Радянський шлях” і людей із філологічною освітою, які виявили бажання працювати у нових умовах. Так був сформований колектив редакції нової бердичівської газети, яка отримала назву “Нова Доба”. До складу редакції газети увійшов і Євген Ярмолюк. За час роботи у газеті він написав всього приблизно 10 статей, також займався перекладом німецькомовних статей та наказів верховного німецького командування. Євген Ярмолюк увійшов до організації українських націоналістів. І як член ОУН мав псевдонім “Утій”. Був обраний одним із заступників окружного провідника ОУН на Житомирщині.
У жовтні 1941 року Євген Ярмолюк налагоджував роботу місцевої газети в містечку Тараща Київської області. Там ним була створена газета “Відродження”, редактором якої він два місяці працював, де також друкував свої статті під псевдонімом “Є. Юрченко”. Наприкінці листопада 1941 року повернувся до Бердичева і працював технічним редактором і заступником головного редактора “Нової Доби”. У 1942 році видрукував складений ним німецько-український розмовник обсягом 154 сторінки.
Діяльність націоналістичного підпілля на Бердичівщині припинилась наприкінці 1943 року, коли Бердичівська СД (служба безпеки — розвідувальне управління нацистської Німеччини) у жовтні заарештувала Євгена Ярмолюка та його колегу Івана Ярмолюка. Євгена Ярмолюка звинуватили у націоналістичній діяльності та ув’язнили у таборі міста Франкфурта-на-Одері (Німеччина). Звідти, як репатріанта, наприкінці березня 1945 року направили до фільтраційного табору НКВС у Харкові. З метою приховати своє минуле від радянських каральних органів Ярмолюк змінив своє прізвище на дівоче прізвище дружини – Бізольд. Після фільтрації він опинився у трудовому таборі на відбудові порту в Алупці, де працював до кінця 1946 року. Працював тут і після звільнення.
9 грудня 1952 року Ялтинський районний відділ Міністерства Державної Безпеки (МДБ) заарештував Євгена Ярмолюка під іменем Євгена Бізольда. Коли ж у ході слідства стало відоме його справжнє прізвище, його співпрацю з окупантами та націоналістичну діяльність у період окупації, Ярмолюка переправили до Житомира. Тут 19 березня 1953 року військовий трибунал військ МДБ Житомирської області засудив його до 25 років ув’язнення у виправно-трудових таборах із ураженням у правах на 5 років та конфіскацією майна за обвинуваченням за ст. 54-1 “а” КК УРСР (“зрада Батьківщині”). Відбував покарання Євген Ярмолюк до 8 квітня 1961 року, коли його достроково звільнили. Реабілітований лише у 1992 році. Помер Євген Мартинович Ярмолюк 23 квітня 2000 року. Похований на кладовищі у селищі Гришківці Бердичівського району.
Запрещено
