РОЗПРОДАЖ ДОМАШНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ!

Доставка книг з України - у всі країни світу (крім Росії та Білорусі) державною УКРПОШТОЮ (за рахунок Покупця).

* * *

UKRAINIAN ARTISTIC BOOK.

УКРАЇНСЬКА МИСТЕЦЬКА КНИГА.

Букіністичне багато ілюстроване малотиражне видання каталожно-альбомного типу академічного рівня для колекціонерів, мистецтвознавців та любителів мистецтва.

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР.

Державний музей етнографії та народного промислу.

Автор:

Фаїна Сергіївна Петрякова.

Альбом-Каталог

УКРАЇНСЬКЕ ГУТНЕ СКЛО.

Київ, 1975 рік.

1-е і єдине прижиттєве видання!

Видавництво: «Наукова думка».

(Редакція мистецтвознавства, фольклору та етнографії)

Друкарня:

Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання «ПОЛІГРАФКНИГА» Держкомвидаву УРСР (м.Київ).

Відповідальний редактор:

кандидат мистецтвознавства А.Ф.Будзан.

Рецензенти:

доктори мистецтвознавства В.М. Василенко та Ю.П. Лащук.

З бібліографією на 6 сторінках!

З резюме російською мовою на 4 сторінках в кінці книги.

Оформлення художника В. В. Красія.

Багато ілюстроване видання:

144 різноформатних кольорових та тонових ілюстрацій.

Формат: 22,2 х 17,5 х 1,5 см.

Об'єм: 160 стор.

Вага без упакування: 0,5 кг.

Тираж у 1975 р. був мізерний: лише 3 200 примірників!

Тип паперу: високоякісний крейдяний папір.

ОПРАВА: Тверда якісна видавнича тканна палітурка з тисненням назви книги на корінці та обкладинці + кольорова глянцева суперобкладинка.

СТАН: дуже добрий. Альбом - каталог без втрат! Повне збереження всіх сторінок тексту, зокрема титульного листа та останніх сторінок. Повне збереження всіх 144 ілюстрацій. Збереглась навіть паперова суперобкладинка, що є великою рідкістю для цього малотиражного альбому. Сліди часу та користування книгою: часові плями на світлій оправі. Альбом без бібліотечних штампів діючих державних бібліотек!

Цей екземпляр буде особливо цікавим для колекціонерів-бібліофілів: на титулі є автентичний відбиток гербової круглої печатки – оригінального екслібрису другого власника: із зображенням королівської лілії в обрамленні корони. Цей художній екслібрис у вузькому середовищі справжніх книголюбів має колекційну цінність, бо вже давно став символом якості букіністичних видань не лише в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах.

КОРОТКА АНОТАЦІЯ:

Автор представленого Вам сьогодні альбому «УКРАЇНСЬКЕ ГУТНЕ СКЛО» ( Київ, 1975 р.) - доктор мистецтвознавства, професор, авторитетна дослідниця української порцеляни, кераміки, художнього та гутного скла, компетентний знавець юдаїки Фаїна Сергіївна Петрякова (23.09.1931 р.- †05.06. 2002 р.).

Перед Вами - перше в українському мистецтвознавстві комплексне систематизоване широке дослідження гутного скла – своєрідного явища в українському декоративному мистецтві. Історія становлення та розвитку гутництва на українських землях, асортимент, характер і художнє багатство виробів українських майстрів-склодувів - таке коло питань, що розглядаються автором. Дослідження побудовано на широкому конкретному матеріалі з архівів, з музейних колекцій держустанов та зібрань приватних колекціонерів.

Виникнувши в глибині віків, зазнавши на шляху свого розвитку піднесень і спадів, гутництво в другій половині XIX століття майже зовсім завмерло. Нове, бурхливе і яскраве життя гутної справи в Україні розпочалося тільки в кінці 1940-х років.

Про цікаві сторінки історії розвитку гутної справи в Україні, її промисловий розвиток в Радянській Україні, про талановитих творців українського гутного скла, про традиції і новаторство гутництва України розповідається в цій книзі Фаїни Петрякової.

Дане видання альбомно-каталожного типу буде особливо корисним насамперед для колекціонерів українського художнього скла, а також буде цікавим для мистецтвознавців, етнографів, художників, викладачів та студентів художніх вузів, для фахівців, які працюють у музеях, галереях та взагалі для широкого кола людей, які захоплюються українським декоративним мистецтвом.

Головні опубліковані роботи Ф. Петрякової:

- «Українське гутне скло» (1975);

- «Сучасне українське художнє скло» (1980);

- «Украинский художественный фарфор (конец XVI — начало XX ст.» (1985).

КОРОТКО ПРО УКРАЇНСЬКЕ ГУТНЕ СКЛО:

ГУТНЕ СКЛО – вид декоративно - ужиткового мистецтва. Назва вказує на особливості технології та характер виготовлення виробів, що набули остаточного вигляду біля скловарної печі, видувалися вільно чи за допомогою форм. Гутні техніки – це сукупність специфічних прийомів та способів ручного оброблення скла у гарячому стані: видування, кракле, ліплення, міллєфіорі, накладання кольорових шарів, ниток, крихти, рифлення, фляндрування тощо.

Високого художнього рівня гутнескло досягло в Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії. Під впливом німецької та чеської скляної продукції XVI–XVII cт., що надходила в Україну, з'явилися поняття – «гута», «гутник», «гутне скло», «гутництво» (від німецького die Hutte – будівля, в якій знаходиться скловарна піч). Згодом ці назви закріпилися на українському ґрунті. Традиційно «гутним» називають давнє українське скло.

Українське гутне скло сягає часів Київської Русі. Археологічні знахідки цього періоду свідчать про виготовлення зі скла прикрас (браслети, намиста, обручки), а також посуду (пляшки, келихи, склянки). Основною формою виробництва художнього скла в Україні до середини XIX ст. були різні за потужністю скловарні майстерні – гути (згадуються у документах відXVI ст.). Досить щільно розташовувалися гути на Чернігівщині, Волині, Поділлі, Київщині.

Розквіт гутного скла в Україні припадає на кінець XVII -XVIII cт. Гутна справа, хоча і була певною мірою відокремлена від суміжних видів художніх ремесел, виходячи зі специфіки процесу виготовлення, але існуючи у часи панування стилю бароко, не могла не втілити його риси, зокрема у формотворенні, орнаментиці. М. Біляшівський, досліджуючи українське гутне скло, відзначав, що вироби XVIII cт. мають гарну лінію форми і справжню оздобу.

Основний асортимент українських гут – різноманітний посуд для зберігання напоїв ( баклаги, барильця, дзбани, карафи, плесканки, сулії, штофи)та для пиття (келихи, кубки, кухлі, чарки). Велику групу посуду складає фігурний, що за типологією форм найбільш декоративний.

У цій групі виділяються пляшки-ведмедики, що були в свій час неодмінним атрибутом українського народного весілля. Волинські гути славилися віртуозним виконанням ажурних кошиків. Посуд оздоблювався розписом емалевими та олійними фарбами, гравіюванням та різноманітними наліпками. Колористичну гаму старого українського скла створювали як освітлені, так і відповідно забарвлені маси, зокрема так звані кольори білої та зеленої води. На гутах також виготовляли віконне та дзеркальне скло, освітлювальні прилади, бісер.

На українських землях від середини XIX ст. гутне скло, яке виготовлялося кустарним способом, поступово зникало, поступаючись якістю та рентабельністю виготовлення продукції склоробних заводів. Напівзабуте мистецтво українського гутного скла відродилося у повоєнний період і пов'язується насамперед із діяльністю митців Львівщини. Для успішного розвитку виробництва гутного скла багато зусиль доклали майстри-склодуви П. Семененко та М. Павловський.

У 1962 році на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці (ЛЕКСФ) було відкрито гутний цех, що випускав декоративний посуд і сувеніри з кольорового та сульфідного скла. Традиції давнього українського гутного промислу на виробничій базі ЛЕКСФ розвивала ціла плеяда майстрів-склодувів львівської школи (Б. Валько, О. Гера, Й. Гулянський, П. Думич, Я. Мацієвський, М. Тарнавський) та художники львівської школи (А. Бокотей, Б. Галицький, В. Ґінзбурґ, О. Звір, Є. Мері, Ф. Черняк, Р. Шах та ін.).

В радянські часи саме Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика була постійною і найбільшою виробничо-творчою базою для художників скла з усіх республік колишнього Радянського Союзу. А від 1989 року там проводились міжнародні симпозіуми з гутного скла, у яких брали участь провідні митці з багатьох країн світу.

На жаль, з 1996 року на ЛЕКСФ через псевдогосподарність тодішнього керівництва фабрики та атаки ласих на легку наживу «прихватизаторів», почався занепад та закриття керамічного та склодувного виробництва. У 2005 році остаточно закрили склоцех. Більшість приміщень величезної колись фабрики були за безцінь розпродані, в деяких певний час ще розміщувались невеликі приватні керамічні майстерні. Та згодом останні виробничі приміщення віддали в оренду стороннім організаціям, а решту були остаточно занедбані і закинуті… Тепер працює лише невеликий ливарний цех, і то зусиллями буквально кількох майстрів-ливарників: невеличкого колективу ентузіастів ливарної справи - «останніх з могікан»…

ДЕТАЛЬНО ПРО АВТОРА АЛЬБОМУ:

Фаїна Сергіївна Петрякова (1931 – 2002) – авторитетний український мистецтвознавець, дослідник українського фарфору, художнього та гутного скла, висококласний фахівець з юдаїки.

Вона добре володіла німецькою та польською мовами та трохи - французькою мовою. Її знання у світі мистецтва розширилися внаслідок подорожей до Індії, Єгипту, Йорданії, Ізраїлю, Європи. У складну епоху СРСР не була зламана радянською системою і залишилася безпартійною.

Фаїна Петрякова – випускниця філологічного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка, мистецтвознавчого відділення Ленінградського Інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна. Свого часу заочно закінчила аспірантуру Московського науково-дослідного Інституту художньої промисловості, згодом захистила кандидатську дисертацію «Українське гутне скло» (1974 р.). У 1963-1975 роках була доцентом кафедри скла Львівської Академії мистецтв, пізніше стала професором Інституту народознавства, була завідувачкою фондів Львівського музею етнографії та художнього промислу. Потім стала доктором мистецтвознавства (1993), професором Львівської Академії мистецтв.

Фаїна Сергіївна Петрякова була непересічною особистістю, популярною у колах вчених-мистецтвознавців, музейних працівників, художників. Популярною Фаїна була не лише за свою екстравагантність в одязі та в поведінці з емоційними жестами та виразною мімікою, але насамперед завдяки своїм глибоким знанням, вмінню критично мислити, вставити влучне слово.

Ф. Петрякова довгі роки була завідувачкою двох музейних фондів Львівського Державного музею етнографії та художнього промислу – скла та порцеляни. Саме вона була творцем блискучої експозиції з цих двох ділянок прикладного мистецтва у Львівському музеї етнографії та художнього промислу.

Науковим керівником Ф. Петрякової був доктор мистецтвознавства Павло Жолтовський – відомий український вчений, який особисто зазнав репресій та переслідувань в часи існування радянської тоталітарної системи, яка безжально знищувала у своїй спробі створити Ноmo Sovetikys все національне, все глибоко етнічне. Саме Павло Жолтовський навчив Фаїну як методики наукової роботи, так і глибокого розуміння українського національного мистецтва у всіх його самобутніх проявах.

Так, Петрякова була наполеглива і вперта. Після захисту кандидатської дисертації «Українське гутне скло» (1974 р.) перспективи наукового зростання для неї трохи розширилися, хоч і не дуже: адже вона була безпартійною. Але Фаїна Петрякова твердо вирішила не вступати до лав КПРС, хоча чудово розуміла, що це шкодить її науковій кар'єрі. І попри весь тиск, мужня Фаїна таки залишилась безпартійною, не заплямувала себе вступом у лави КПРС.

Скло та фарфор Фаїна Сергіївна дуже любила і була хорошим фахівцем у цій галузі. Довгий час Фаїна Сергіївна Петрякова була членом Всесоюзної та Республіканської художніх рад із художнього скла, членом Художньої ради Львівської виробничої фірми «Райдуга». Із цим львівським склозаводом її поєднували міцні стосунки, вона виступала за високу художню якість його виробів, як науковець займалася музеєм фірми. Тому дуже боляче пережила приватизацію (або, точніше, «прихватизацію») цього заводу в 2001 році, робила все можливе, щоб зберегти від розбазарювання унікальний музей «Райдуги», в якому були зібрані чудові зразки українського декоративного мистецтва, зокрема вироби майстрів- склодувів. Але не вберегла: унікальна колекція єдиного у своєму роді музею в Україні була частково розкрадена, а частково розпродана у десятки жадібних до наживи рук.

Ще одним напрямком наукових інтересів Фаїни Петрякової було вивчення єврейського мистецтва в Україні. Але цією ділянкою мистецтвознавства за радянських часів в Україні офіційно займатися не було можливості. Інтерес до юдаїки Фаїни Петрякової пояснюється її генетичною приналежністю до єврейської національності. Фаїна Петрякова народилася 23 вересня 1931 р. у місті Старому Бихові (тепер це Білорусь). Її батько - Сергій Олександрович Петряков, був росіянином за національністю, служив кадровим офіцером Генерального штабу у Москві, у роки IIcвітовоївійни воював на Карельському фронті. А мати – Галина Абрамівна, була за національністю єврейкою, працювала медичною сестрою. Наприкінці 1945 року полковника Петрякова направили до Львова, де він був військовим комендантом міста. Йому принаймні при виході у відставку належало генеральське звання, але його він так і не отримав через те, що мав дружину єврейку. Це була перша болісна зустріч юної Фаїни з політикою державного антисемітизму у СРСР.

Фаїну Петрякову завжди притягувало дослідження єврейського мистецтва в Україні, але тільки наприкінці 80-х років XX століття вона змогла відкрито займатися цією тематикою, не побоюючись переслідувань.

Ф. Петрякова провела інвентаризацію та наукове опрацювання багатої збірки юдаїки львівського колекціонера Максиміліана Гольдштейна, які потрапили до фондів Музею етнографії та художнього промислу ще на початку 40-х років. Сам колекціонер загинув від рук фашистів під час німецької окупації. Петрякова брала безпосередню участь у підготовці експозиції для виставки юдаїки, яка базувалася здебільшого на колекції загиблого у роки ІІ світової війни діяча єврейської культури в Галичині Максиміліана Гольдштейна, що зберігалася у музейних фондах Львова.

Це була першокласна професійно підготовлена виставка юдаїки «Єврейське традиційне мистецтво XVII – початку ХХ ст.», що експонувалася у Львові, в інших містах України, у Польщі, в Ізраїлі: Львів (1990), Київ (1991), Краків (1993), Тель-Авів (1994).

До речі, Петрякова була дуже обурена, коли у 1994 р. в Ізраїлі фіктивні чи правдиві, але дуже далекі «спадкоємці» Гольдштейна намагалися не допустити повернення виставки юдаїки до Львова. Вона вважала (і цілком справедливо), що Україну не можна позбавляти єврейського культурного минулого.

Петрякову полонила непересічна постать видатного діяча єврейської культури в Галичині Максиміліана Гольдштейна - збирача, дослідника і мецената, жертовну працю якого в галузі збереження залишків специфічного єврейського побуту високо оцінив ще перед Другою світовою війною авторитетний український мистецтвознавець Іларіон Свєнціцький. Підготовці монографії про М. Гольдштейна вона присвятила багато років наполегливої праці. Потрібно сподіватися, що згодом якесь видавництво таки надрукує цю книгу на підставі рукопису, і бажано, у такому вигляді, в якому хотіла побачити її авторка.

Двадцять років роботи присвятила Фаїна Петрякова підготовці енциклопедії «Юдаїка в музейних зібраннях України» та довідника «Зведений ілюстрований науковий каталог юдаїки». Два розділи каталогу (експонати Музею історії релігії та Львівського історичного музею) вже були готові. Вони теж залишились у рукописі. Виникає риторичне запитання: хто продовжить цю роботу?

Ф. Петрякова була особистістю дуже своєрідною і водночас не позбавленою багатьох позитивних рис. Вона мала неординарне мислення, завдяки якому вміла робити парадоксальні висновки, помічаючи такі сторони - зокрема, у художніх творах, - які часто інші дослідники чомусь не помічали. Ця парадоксальність допомагала їй складати власні анекдоти, сентенції, якими вона ділилася серед друзів. Високу ерудицію вона здобула не лише з прочитаної літератури (володіла німецькою, польською, трохи французькою мовами), а й під час практичної роботи у музейних фондах. Її подорожі - в Індію, Єгипет, Йорданію, Ізраїль, Європою - мали також мистецтвознавчий аспект. Тому і була добрим експертом-мистецтвознавцем широкого діапазону.

Вона була дуже неординарною і у своїх наукових планах, у пошуках їх реалізації. У поєднанні з працелюбністю та високою працездатністю це виливалося у спробі охопити у своїх роботах усі нюанси досліджуваного предмета - до найдрібніших деталей. Але це привносило труднощі для редакторів та видавців її робіт: до, здавалося б, остаточно завершених робіт вона багато разів вносила поправки, доповнення, додатки. І свого вона наполегливо добивалася.

За принциповість її поважали, але й побоювались. У неї були не лише свої глибокі знання, а й критичне ставлення до публікацій інших авторів, особливо до слабо написаних з наукового погляду дисертацій. Вона вимагала суворої науковості, не терпіла безфактажності, поверхневої фразеології. Ця її риса виявлялася не лише у відношенні до дисертацій, а й до наукових та псевдонаукових праць, до різних художніх проектів. Через свою принциповість у поєднанні з повною нетерпимістю до будь-якого примітивізму чи псевдонауковості у публікаціях Фаїна Петрякова нажила собі безліч ворогів у навколо-мистецтвознавчому середовищі. Тому далеко не все в її особистих планах та намірах розвивалося плавно та гладко.

До кінця життя Фаїна Петрякова проживала у Львові, що на вул. Менделєєва, 14. Вона ніби передчувала свій трагічний відхід із життя і тому не раз в останні роки життя говорила про те, щоб після неї у її квартирі виник Центр вивчення української порцеляни та скла та Центр вивчення галицької юдаїки.

Після передчасної смерті Фаїни у 2002 році (внаслідок так званої «медичної помилки») у неї вдома залишився великий науковий архів, який чекав на впорядкування та коректне використання тими, хто продовжуватиме тематику її досліджень.

Певною мірою її заповіт здійснився. І в 2005 році в її колишній квартирі було відкрито Науковий центр юдаїки та єврейського мистецтва ім. Ф. Петрякової, а в 2009 році було створено квартиру-музей Ф. Петрякової. Таким чином, був нарешті відкритий своєрідний дослідний центр симбіозу двох національних культур - українського та єврейського народів, для яких багато зробила своєю науковою працею Фаїна Петрякова. На жаль, у 2012 році квартира-музей Фаїни Петрякової почала руйнуватися, бо над нею почали будувати мансарду…

* * *

Дякую за інтерес до моїх лотів!

У вільну хвилину перегляньте інші мої лоти на Аукціоні:

багато цікавого та пізнавального знайдете для себе

та для Ваших близьких!

ЦІКАВИХ ЗНАХІДОК І ВДАЛИХ ПОКУПОК!