26,5 на 17,5 см. Histoire de la décadence et de la chute de l'Empire Romain
от
Гиббон, Эдвард, 1737–1794 гг.
Дата публикации
1812 г.
Темы
Рим -- История -- Империя , 30 г. до н.э. -- 476 г. н.э. , Византийская империя -- История , Рим -- Histoire -- 30 av. J.-C.-476 (Империя) , Византийская империя -- Histoire -- Jusqu'à 527 , Византийская империя , Рим (Империя)
Издатель
Париж: Марадан
Після 12-річної роботи 1776 року з'явився перший том знаменитої книги «Історія занепаду та загибелі Римської імперії», що охоплювала долю Римської імперії від кінця II століття до 476 року. Спочатку Ґіббон на цьому збирався закінчити роботу, але, займаючись розробкою матеріалу, він побачив, що після падіння Стародавнього Риму залишився новий Рим — Константинополь, і тому вирішив написати і його історію до падіння, тобто до 1453 року.
Останній том праці Ґіббона вийшов 1787 року в Лозанні, куди він остаточно переселився 1782. Охоплюючи період майже в півтора тисячоліття, маючи на меті розкрити умови, за яких була знищена римська держава, твір Ґіббона блискуче подолав усі труднощі такої складної теми. Але критика аж до XIX століття знаходила в ньому значні недоліки, насамперед у його ставленні до християнства, що рельєфно відображено у розділах XV і XVI.
Тут історик, пояснюючи причини успіхів християнства, відсуває на другий план суть християнського вчення та вважає найголовнішими агентами поширення релігії Христа такі факти: нетерпимість і ревність християн;
чудеса, приписувані первісній Церкві;
вчення про загробне життя;
чистоту та строгість моралі вірних;
одностайність і тверду організацію громад християнської республіки.
Нападки на ті розділи були такими численними, а дискусії такими запеклими, що Ґіббон був змушений на них відповісти особливою брошурою "На виправдання деяких місць з XV і XVI розділів «Історії падіння …». Якщо в зазначеному ставленні Ґіббона до християнства можна вбачати вплив французької просвітницької літератури, то в його зображенні Юліана слід говорити про особливу точку зору історика. На противагу Вольтерові й енциклопедистам він бачив у цьому імператорі не раціоналіста, який вступив у боротьбу з християнством через філософські принципи, а лише типового представника політичного світогляду, що віджив своє, сповненого забобонів, упередження й марнославства.
Найменше нападали на Ґіббона за другу половину праці, де він надзвичайно похмурими фарбами зобразив візантійську історію: для нього Візантія — втілення морального та політичного застою.
Твір Ґіббона перекладений усіма європейськими мовами.
Запрещено
