Почитати

​Мінський колекціонер витратив $7 тисяч на 60 пар взуття

Батьки мріяли хоча б про одну пару дефіцитних кросівок. Потім їх діти виросли і стали платоспроможними, кросівки перестали бути дефіцитними, а прагнення змінилося тягою до колекціонування. Onliner.by познайомився з Іллею, Денисом і Стасом — молодими людьми з Мінська. Вони називають себе снікерхедами( «кросівкоголовими»). У Іллі велика колекція з 58 пар. У Дениса було 60, які він в результаті вирішив продати. Стас естет та спеціалізується на рідкісних зразках — їх у хлопця приблизно 30.

Мода доповзла і до нас

—У Білорусії людей, які заганяються по кросівкам, приблизно 100, — починає Денис. — Більшість з них у всіх на очах. Конкретно я починав з гілки на форумі, яка називається «Кросівки. Обговорюємо все! ». Досить велика —майже 1500 сторінок. Основна маса — хлопці, які купили щось і хочуть зрозуміти, оригінал це чи фейк.

— Все просто. Мода із Заходу потроху доповзла до нас. Ми стали думати, як вони, виглядати, як вони, і одягатися, як вони, — підхоплює Ілля. — Правда, з деяким запізненням. Білорусія в плані інтересу до кросівок — це взагалі не показник. Бажання, звичайно, величезне, ось тільки можливостей не вистачає. По-перше, треба розуміти, що кросівки вимагають вкладень. По-друге, у нас не так багато місць, де можна дістати оригінал. У столиці, по суті, є один тематичний магазин, який тримає марку.

— Треба бути чесним: у нас в Білорусії атомні ціни на оригінальне взуття, — каже Стас. — На eBay завжди можна знайти дешевше, навіть з урахуванням доставки. При цьому у нас немає сенсу заробляти перепродажем: люди не настільки зацікавлені. В країні були спроби завести "кросівкову двіжуху", але все якось швидко стихло. Напевно, треба ще років п'ять, щоб субкультура набрала чинності. Хоча при цьому у нас є свої герої. У Вітебську є один колекціонер Паша, йому років під 50. Він в 1985-му купив собі перші «Джордани» в кольорі Chicago Bulls. Розбиті, але живі досі.

А навіщо я їх взагалі купив?

Стас практично не купує нових релізів. Найстаріша його пара — 2004 року випуску. Найсвіжіша — 2014- го.

— Це та сама пара Air Max Crepe 2004 року випуску. Вони досить лімітовані і рідкісні. У них є один дефект. Матеріал — як мішок з-під картоплі, може розвалюватися при ходьбі. Але дизайн — один з найбільш вдалих. Я їм переклеював підошву. Брав її від «донора». Дивись, вони відрізняються. До речі, є хлопці, які заробляють на відновленні кросівок. Взагалі, я не купую музейні експонати. У мене вся колекція ще придатна для носіння.

У багатій колекції Іллі є кросівки, які носити вже не можна.

— Вистачає хлопців, які збирають чисто вінтаж. Припустимо, моделі виключно до 1998 року випуску. У цій справі дуже сильно допомагають магазини секонд-хенд. Особисто я надаю перевагу українським. У мене є абсолютно непридатна для носіння модель 1991 року — Nike Ceres — чисто для душі. Модель названа в честь карликової планети недалеко від Сонця. Взяв у хлопця з України за $ 30. Думав, буду носити. Але клей вже не тримає підошву. Так що так, чисто музейний експонат.

Стас і Денис в темі вже 10 років. Ілля захопився відносно недавно— в 2014-му.

— Коли у мене зібралося більше 10 пар, я зрозумів, що це багато і що це пристрасть. «Навіщо зупинятися ?!» — запитав я себе і продовжив. Цьому дуже сильно сприяли хлопці з Nike. У мене там була знижка 30% — гріх не брати, — згадує Ілля. — Спочатку бачив себе колекціонером Nike Air Max. Говорив, що ніколи не стану носити Adidas. Правда, потім мені подарували пару «Адиків» — і понеслось.

На даний момент у мене 58 пар кросівок, не рахуючи тренувального взуття. Колекція постійно видозмінюється. Щось я зношую, щось продаю. Максимальна кількість пар, які у мене були одночасно, — 73. Сподіваюся, їх стане більше. Колись я підраховував витрати. Вийшло $ 6000. Потім перестав. Але, думаю, моя нинішня колекція коштує тисяч вісім. В середньому пара кросівок обійшлася мені в $ 140.

Найдешевше, що брав, — Adidas Spezial в Москві за знижкою 40 баксів. А в Мінську за них просять 120.

Хоча Adidas любить давати нові імена практично однаковим моделям. Ті ж Spezial дуже схожі на Gazelle. Чистий маркетинг. Поміняли колір, розфарбували підошву, перейменували — і вже треба всім.

Денис розповідає, що в його колекції було 60 пар кросівок. Хлопець брав кількістю, але потім більшу частину розпродав. Залишилося пар 20. Іноді він приходив додому з обновкою, одягав кросівки на ноги і думав: «А навіщо я їх взагалі купив?» Пара лежала місяць, потім він виставляв оголошення в інтернет і продавав її неношеною.

Мій тато такі носив, коли я ще псував пелюшки

— Снікерхеди —це люди, які захоплюються кросівками. Реліз — це вихід нових кросівок. Кемпінг — це процес очікування початку продажів безпосередньо біля магазину, — пояснює термінологію Денис. — В історії Білорусії був один єдиний кемпінг. У Мінську продавали нові Saucony Sea Sand. Про це написали в «Контік», і я необережно залишив коментар, що буду чекати з самого ранку. У підсумку ми з молодшим братом були біля магазину о 4:50. А на дворі противна весна з дощем. Пізніше підтягнувся знайомий хлопець. Ми чекали до 11:00, коли відкрився магазин. Було просто шалено круто. Зібралося чоловік 60. Правда, пар було тільки 20. Я собі вхопив. Носив якийсь час, а потім продав.

Білоруські колекціонери закуповуються в основному на eBay. Правда, після того як допустимі ліміти по вартості посилок помінялися, робити це стало складніше. За € 22 оригінальні кросівки не купиш. Треба возити самому з Польщі або Росії.

— В принципі, кросівки, враховуючи божевільний перепродаж, — це дорого, — зазначає Ілля. — Але якщо пошукати і потерпіти, можна вхопитись за нормальну ціну. Ясна річ, її підвищує попит. Як приклад — Air Max 97. Не можна сказати, що вони були популярними. Це міцна стара модель. Мій тато такі носив, коли я ще псував пелюшки.

Пройшли роки, і я купив собі такі ж кросівки. Тато, пам'ятаю, побачив і відразу усміхнувся, згадавши молодість. Відмінне взуття. Я зносив пару до дірок і захотів взяти нові. Але ніде не міг знайти. Виявилося, якийсь знаменитий блогер давав інтерв'ю, в якому назвав Air Max 97 одними з п'яти кращих моделей в своєму житті. І всі як з ланцюга зірвалися.

Спочатку в роздробі ці кросівки коштували $ 110. Потім подорожчали до $ 180. Більш того, люди викладали на eBay свої старі розвалені моделі за $ 400. І їх купували.

У нас всі хочуть подешевше і красивіше

У Білорусії не так переймаються через кросівки, як у тій же Америці. Для США є нормальним весілля снікерхедів, на яке гості принципово приходять в білих Nike Air Jordan.

— Білоруси хочуть, щоб було дешевше, якісніше і красивіше, — розвиває тему Ілля. — Нормальне бажання. Ось зараз у всіх істерія з Adidas Yeezy Boost від Каньє Уеста. Популярний американський репер робив колаборації багато з ким і в підсумку став співпрацювати з Adidas. Зараз це найпопулярніші кросівки у світі. Люди мало не божеволіють, в буквальному сенсі.

Дивись, при релізі Yeezy Boost в офіційному магазині цінник буде приблизно $ 250. Але з огляду на пікову популярность люди стоять за ними по дві доби в чергах, ночують в наметах біля магазинів, а потім виставляють свої покупки на eBay, пропонуючи дику ціну.

— Yeezy Boost — найжорстокіші кросівки в плані націнок, — погоджується Денис. — У Москві люди купували нові по 20 тис. російських рублів, навіть не діставали з коробки, фотографували прямо в магазинному пакеті і просили за них 100 тис. І, що найголовніше, продавали. Так, всі шаленіють по Каньє Уесту. У Мінську геть кожен другий школяр бігає у фейкових Yeezy Boost. Взагалі, у нас паленого взуття відсотків 90.

Спочатку Каньє Уест робив ці кросівки спільно з Nike. Але потім посварився з компанією.

— Я бачив пару Nike Yeezy на eBay. Продавалася за $ 19 тис. При релізі коштувала $ 180. Це щоб розуміти масштаб націнки, — наводить приклад Ілля. — Взагалі, снікери — культура дуже популярна на Заході. Перепродаж стає окремим дуже прибутковим бізнесом.

— Я вважаю, з Nike Каньє Уест робив взуття пристойніше. А то з Adidas релізи виходять мало не кожні півроку, — підсумовує Стас.

Джобс допоміг не тільки Apple, але і New Balance

Щоб зрозуміти, наскільки люди помішані на кросівках, варто відзначити, що 26 березня святкується всесвітній день Nike Air Max. На цю дату компанія планує перевипуск старих релізів.

— Лімітована колекція — хороша "замануха", — зазначає Ілля. — Багато в чому це якісний маркетинговий хід. Модель можна лімітувати і 7000 тис. пар, і 20. Є колекції, кожну пару яких нумерують. В основному це робить американська компанія New Balance. Але такі зразки рідко до нас доходять.

"Понту" в цій сфері взагалі дуже багато. Adidas Micropacer — відмінний приклад. Компанія перевипускає їх раз на три роки. В одному з язичків знаходяться крокомір і годинник. Практичної користі — майже нуль, маркетингова — величезна.

На думку хлопців, в Білорусії найбільше люблять Adidas і Nike. Це два зубра. Є люди, які носять тільки Nike і не сприймають тих, хто носить Adidas. Є протилежні їм. Є гарячі любителі обох великих брендів, які не визнають інших. Десь під зубрами знаходиться японський Asics, який набрав хорошу популярність в останні роки. На цьому тлі губляться Reebok з Puma. Saucony вважається брендом на любителя. А New Balance — зовсім окрема пісня.

— Взагалі, це досить дорогий бренд, — каже Ілля. — Бюджетні моделі коштують $ 100-150. Фабрики є в Америці, Англії та Азії. Перші два варіанти часом передбачають ручну роботу. Це сильно впливає на ціну. Якось я влаштував собі розвагу. Знайшов на білоруському сайті пару New Balance за десять за тодішніми цінами мільйонів рублів і став дивитися, що з нею станеться. На подив, забрали за тиждень. А взагалі, New Balance вважається дуже надійним взуттям. Вони носяться до перемоги, і це визнають майже всі.

В історії New Balance теж є місце рекламним подвигам. Дуже любив ці кросівки Стів Джобс. Він носив моделі 990, 991, 992, 993. Так що ця людина сильно вплинула на розвиток не тільки Apple, але і New Balance.

Поясни за шмаття

Денис в якийсь момент перестав «зависати» на кросівках. Стас і Ілля розвивають свої колекції, купляючи щось нове раз в два-три місяці.

— Колись у мене був психоз, я бачив на вулиці незнайомого хлопця в таких же кросівках, що і у мене, і думав повернутися додому, щоб перевзутися. Дико хотілося ексклюзиву. Правда, зараз заспокоївся. Тепер думаю так: «Прикольно, коли людина любить хороше взуття. Молодець. Вибрав, знайшов, грошики витратив», — зазначає Ілля.

Хлопець щиро зізнається, що в більшості випадків люди ставляться до нього як до ненормального.

— Їм незрозуміло, навіщо одній людині стільки кросівок, якщо можна купити пару і носити, поки вона не помре, а потім купити нову. У більшості людей політика приблизно така. Часто чую: «Ти хворий! Навіщо тобі це? У тебе ідеї дурні! Ці кросівки тобі не знадобляться!»

Але хтось монетки колекціонує, хтось — шайби, хтось картини за скажені гроші купує. І взагалі, захоплення кросівками — це краще, ніж було раніше, коли район ділився на звичайних, панків і фанатів і треба було пояснювати за шмаття.

Є фраза, не особливо приємна більшості. Та, що про «піпл хаває». Так ось кросівки «піпл» теж «хаває». Як і все, що нам дає —тепер уже не телевізор — інтернет. Але мені здається, нехай краще «піпл хаває» кросівки, ніж вживає наркотики або "бухає по «Падик»".

Хлопці відзначають, що поганим тоном в середовищі снікерхедів вважається хвалитися підробками. Мовляв, треба бути чесним перед собою та іншими учасниками спільноти, а то через відсутність оригінальних кросівок втрачається весь сенс руху.

— Люди запитують: «А чого ти весь час в нових кросах?» — говорить Денис. —Якось до мене приїхало п'ять пар нових кросівок. Ми забирали їх разом зі знайомим. Добре одягнений інтелігентний стильний хлопець. І ось я навантажую себе коробками, а він задає питання: «Ти що, дівчинка? Навіщо тобі стільки взуття?!»

— Я прекрасно розумію. Якщо йти по вулиці в таких ось кросівках, ймовірність, що хтось підійде і скаже «Блін, круто, у тебе New Balance PSG!», один до мільйона, — доповнює Стас.

Ілля відзначає, що хоче збільшити свою колекцію.

— ЇЇ ціна росте. Припустимо, ця пара — колаборація Adidas і Barbour.

Вона обійшлася мені в $ 130, а тепер я можу загнати її за $ 220. Я тут думав недавно і вирішив для себе: якщо будуть зовсім края, віддам все в дитячий будинок. Наживатися на своїх кросівках не планую, хоч, можливо, це буде вигідна угода.

Автор: Хартия`97