Бій під Гурбами 70 років УПА Гурби 1944 2014 № 0069 наклад 100 штук

награда с номером 0069 из 100 возможных.

Тираж настолько мизерный - к сожалению мало кто остался жив после тех события...

Продается знак № 0069

Тираж до 100 штук

Тобто Вы получаете эксклюзив!!

Возможна личная встреча в КиевеПри заранее обговоренной встрече.

Дополнительная информация – по требованию.

Просьба все вопросы задавать до ставок.\

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B9_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D0%93%D1%83%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8

http://archive.visnyk.lutsk.ua/2012/04/23/bij-pid-hurbamy-odyn-z-najbilshyh-v-istoriji-upa/

Бій під Гурбами

Друга світова війна Бої УПА Хрест, встановлений на могилі вояків УПА в пантеоні «Гурби-Антонівці», біля зруйнованого села Гурби Дата: 21 квітня 1944 — 25 квітня 1944 Місце: село Гурби на Рівненщині, Україна Результат: Контрольований відхід військ УПА і подальша партизанська боротьба. Сторони Українська Держава[1] СРСР Командувачі Василь Кук Петро Олійник «Еней» командир Ясен Іван Лис \"Сторчан\"† Командир повстанського штабу Гриць генерал-майор Михайло Петрович Марченков Військові сили УПА Частини групи \"Богун\" Дивізія УПА \"Холодний Яр\"[2]: Більше 5 000 вояків УПА, близько 500-1000 місцевого ополчення, 2 гарматні батареї, кілька мінометних ланок[3] НКВС СРСР 18-та стрілецька бригада НКВС[4] 30-35 тис. солдатів НКВС[5][6][7] і Червоної Армії, 5-15 танків та інша бронетехніка, кавалерія[3] Втрати За версією УПА: 80 солдатів УПА убито, 100-200 поранено, 120 захоплено в полон, 2000 цивільного населення вбито[3][8][9] За версією НКВС: 2018 вбито, захоплено в полон 1570[10] За версією УПА: 900-2000 убито, 300-900 поранено, 5 підбитих танків [3]За версією НКВС: 11 вбито, 46 поранено.[11] Бій під Гурбами – один з найбільших в історії УПА 23.04.2012 | Категорія: Актуально | Опубліковано: larysa Чому саме біля села Гурби Здолбунівського району енкаведисти вирішили кинути величезну силу проти повстанців? Одна з версій - відплата за смерть головнокомандувача Миколи Ватутіна, якого бандерівці поранили біля села Милятин в Острозькому районі (є дані, що це спланували самі радянські спецслужби). Отже, у район Дубна, Здолбунова, Кременця, Острога, Шумська, кинули п\'ять бригад солдатів і червоноармійські частини, авіацію, бронепоїзди, 15 легких танків, полк кінноти. Всього совєти підтягнули сюди не менше 35 тисяч солдатів, які мали 45 мінометів і 30 станкових кулеметів, бронеавтомобілі і автомашини. Керував операцією начальник Управління ВВ НКВС Українського округу генерал-майор Марченко. З боку УПА у цьому бою брали участь відділ південної групи УПА-Північ \"Богун\" під командою Петра Олійника -\"Енея\" та з\'єднання УПА-Південь під командуванням Василя Кука-\"Леміша\". Загалом сили повстанців разом з місцевими селянами становили неповних п\'ять тисяч бійців. В арсеналі південної групи УПА було дві батареї гармат різних систем і кілька мінометних ланок, окремі курені мали на озброєнні ПТР. 22 і 23-го запеклі бої розгорілися в Антонівцях (село на Тернопільщині, теж знищене совєтами), Забарах, Андрушівці, Обгові. Керував боєм Петро Олійник-\"Еней\". Він віддав наказ не вступати у затяжні бої, проводити лише оборонні й, маневруючи, прориватися у тили ворога, де застосовувати партизанську тактику. На світанку 24 квітня стомлені й голодні, повстанці побачили на узліссі озеро, оточене болотами. Розглянувши карту, зрозуміли: попереду село Гурби і Зелений Дуб. Коли стало очевидним, що тут зібрані найбільші енкаведистські сили, командування наказало усім повстанським відділам прийняти бій, віднайти слабкі ворожі місця і прориватися з оточення на Кременеччину, а головним чином - на Полісся. 24 квітня повстанська розвідка зустріла селян, які втікали у ліс. Вони сповістили, що енкаведисти наступають, палять хати, мордують людей. В цей час до вояків УПА приєднався ще великий відділ з артилерією у німецьких шинелях (поліцаї та червоноармійці зі Східної України). А вже за мить, десь о четвертій годині ранку, в лісі закипіло, як у котлі: кулі розсікали повітря, рвалися снаряди, міни. Коли більшовики наблизилися за двісті метрів до повстанців, командир куреня Олександр Степчук-\"Сторчан\" (тут і загинув) скомандував: \"Вогонь! За Україну, за її волю, бий окупанта!\" Вдарили міномети й чотири гармати. Енкаведисти почали панічно втікати назад. Перегрупувавши сили й кинувши у бій танки та кавалерію, вони знову пішли в бій. Згодом він перейшов у рукопашну різанину. Десь близько одинадцятої години більшовики знайшли в лісі лише трупи. Але бій продовжувався в іншому місці, яке навіть бомбили з літаків і атакували танками. Повстанці поводилися несамовито, кидаючись під танки, а наступи енкаведистів не припинялися, відтіснивши повстанців на Гурбівську гору. Сюди червоні знову кинули усі сили. В ніч на 25 квітня кілька відділів УПА прорвали оточення в районі села Буща, де з боями відступили на Полісся, проходячи через Гощанський, Березнівський райони… За різними даними, УПА втратило у цьому бою 400 солдатів (200 новомобілізованих), більше 300 потрапило у полон, з них сто вояків енкаведистські садисти замордували того ж дня, поранених добили. Більшовики втратили 800 чоловік і мали стільки ж поранених. - Після бою місцевих селян заставили збирати по лісах трупи. Червоноармійців звідси вивезли, а повстанців закопали у могили, - розповідає житель села Будераж, вчитель історії Антон Бабич. - При совєтах люди намагалися на могилах ставити хрести, але їх відразу прибирали. Лише в роки незалежності у Гурбах вдалося зробити Пантеон Героїв. Коли освячували перший хрест у 1991 році, на вшанування загиблих у цьому бою (а відбувається воно щорічно на третій день Пасхи) з\'їхалося з усієї України понад 12 тисяч народу! У 2007 році провели перезахоронення останків. Окрім могил на Пантеоні, є ще дві в інших місцях нашого лісу. На жаль, чимало кісток Гурбівське урочище ховає й досі. З ініціативи духовенства й громадськості Рівненщини на цьому місці почав діяти Свято-Воскресенський монастир.