Почитать

​Як ставиться наш мозок до колекціонування?

Майже кожен щось колекціонує або принаймні колекціонував в дитинстві. Це можуть бути квитки в театр, марки, наклейки тощо. Різниця лише в тому, що дитяче захоплення у дорослому віці може перерости у хобі, а то й професію. При цьому, на відміну від багатьох інших занять, до колекціонування вдаються люди різного темпераменту та вподобань. Якими ж є основні причини?


Причина перша – загальна

У колекціонування є формальна причина, яка зумовлена тим, що людина в принципі схильна до накопичення. За тією ж схемою, за якою ми починаємо накопичувати досвід, люди починають збирати різні приємні або побутові речі: м'які іграшки, годинники, книжки, магніти, вирізки з газет, жарти абощо. Проте існують і люди, які вдаються до колекціонування у більш серйозних масштабах.

Причина друга – практична

Дехто вдається до колекціонування з метою інвестицій, адже це вражає: як один цент чи копійка можуть перетворитись у річ, у тисячі разів дорожчу! Хтось робить це задля насичення соціального аспекту життя – регулярне відвідування злетів і зустрічей, обмін думками та розмови з однодумцями. По лишаються й ті, хто колекціонує без видимої причини – суто для власного задоволення. Окрему категорію складають ті, хто колекціонує з метою зберегти минуле.

Причина третя – потреба контролю

Багато хто отримує неабияке задоволення саме від моменту класифікації і організації всього того розмаїття, яке можна і яке вже зібране. Це пов‘язано із відчуттям хаотичності світу, і отриманням задоволення від можливості впорядкувати хоч невелику його частину. Прагнення упорядкування витікає із необхідності контролю задля створення зони комфорту у величезному світі, де легко загубитися.

Дивитися розділ «Букіністика» на UNC.UA

Причина четверта – страх

Вище зазначена потреба контролю нерідко є наслідком глибоко внутрішніх страхів: неможливості вплинути на ситуацію, впорядкувати своє життя, знайти місце у житті, чи просто відчуття небезпеки. Натомість колекціонування є рефлексією означених страхів і переживань, яке допомагає впоратися із деструктивними неврозами й думками.
Натомість колекціонування є рефлексією означених страхів і переживань, яке допомагає впоратися із деструктивними неврозами й думками.

Фройд би плакав

Усім відомий батько психоаналізу відносив колекціонування до анальної фази, що її переживають усі діти. На його думку, саме в цей час починає формуватись травматичне сприйняття реальності і страх втрати, особливо страх втрати контролю над ситуацією. І тому людина, яка займається колекціонуванням у дорослому віці, реалізує та намагається відрефлексувати відголосок того далекого дитячого страху.
У будь-якому разі засади психоаналічниго погляду на це питання проливають світло на «інший бік» колекціонування. Оскільки іноді реалізація дитячих страхів набуває паталогічної й аномальної форми.
Деякі психологи відзначають, що поведінка, яка має стосунок до накопичення, є проявом обсесивно-компульсивного синдрому. А той, у свою чергу, тісно пов‘язаний із депресією, що виливається у нав’язливий компульсивний розлад і призводить до примусового накопичення. Тобто до стану, коли індивід не зовсім контролює свої дії відносно накопичення об‘єктів.
Читати ще Шляхами осяяння
Дослідники Стейктей і Фрост зауважують, що подібна поведінка є свідченням й інших особистісних розладів, а саме: неможливості приймати рішення, емоційної прив‘язки до предметів, хибних та надмірних уявлень про власність та володіння. Деякі дослідники описують такий тип поведінки як «синдром повторного придбання».

Причинна остання – задоволення

І одна з найбільш важливих причин захоплення колекціонуванням лежить всередині нашого мозку. Процес колекціонування неминуче супроводжується передчуттям, яке колекціонер виношує в собі щодо бажаного об‘єкту.

На самому початку мозку вистачає уяви, щоби в деталях створити в голові образ того, чого хочеться, і тих відчуттів, які будуть після його набуття. На цій фазі імпульси в мозку активно впливають на центр задоволення. В момент передчуття дія імпульсів на центр задоволення в мозку найсильніша. За дослідами, що проводились шляхом магнітно-резонансної томографії, прилегле ядро активно пульсує в момент очікування жаданої речі. Після того, як довгоочікуваний приз отримано, ядро переходить в більш спокійну фазу.
На самому початку мозку вистачає уяви, щоби в деталях створити в голові образ того, чого хочеться, і тих відчуттів, які будуть після його набуття

В момент передчуття дія імпульсів на центр задоволення в мозку найсильніша.

Аліна Опрелянська