Почитать

​Іван Мазепа і Києво-Печерська лавра

Про виставку «Гетьман Іван Мазепа та Києво-Печерська Лавра» UNC.UA поспілкувались із науковим співробітником, завідувачем відділу наукових видань «Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, кандидатом історичних наук Костянтином Крайнім.

«Виставка присвячена саме Іванові Мазепі і тим пам’яткам лаври, які розповідають про нього, про його епоху, – говорить Костянтин Крайній, – У цьому році, як вважають, виповнюється 380 років з дня народження І.Мазепи, хоча, як ви розумієте, рік дещо умовний. Насправді лінія «Мазепа і лавра» у нас ведеться дуже давно, оскільки постійно відкриваються виставки і роботи, присвячені цій постаті. Деякі речі, які представлені на нинішній виставці, колись були в ризниці Успенського собору, і знаходились в лаврі у ХVII-XVIII cтоліттях. До того ж, зараз відновлюється одна з пам’яток, пов’язана безпосередньо із гетьманом Іваном Мазепою – Онуфріївська вежа. Та й в цілому, якщо дивитись на архітектурний ансамбль Києва-Печерської лаври, то ми завжди називаємо ім’я Мазепи.

Чому саме так?

– Тому, що мури навколо верхньої території Києво-Печерської лаври, більше кілометра завдовжки, побудовані коштом Мазепи та за його ініціативою. Також була збудована Всесвятська церква. Навіть на фотокартках початку ХХ століття, ще часу Російської імперії, написано: «Мазепина церква». На церкві було зображено герб Мазепи, який було знищено у ХІХ столітті, а потім у 1999 році співробітниками Києво-Печерської лаври відновлено. Герб той свого часу вистояв навіть після усіх подій Північної війни, і подій XVIII століття...

...зараз відновлюється одна з пам’яток, пов’язана безпосередньо із гетьманом Іваном Мазепою – Онуфріївська вежа

На виставці ми спеціально розкрили тему храмів і об’єктів Києво-Печерської Лаври, які пов’язані з Іваном Мазепою та його оточенням. Наприклад, Троїцька надбрамна церква – давньоруська, однак, в барокові шати вона одяглася саме за часів Мазепи та за його кошти. Схожа доля і у Микільської церкви. Як дерев’яна церква, вона була і раніше, однак, кам’яна – дуже схожа до Трапезної жіночого Вознесенського монастиря, де була ігуменею мати Івана Мазепи. Достеменно відомо, що це саме цю церкву, і взагалі Вознесенський монастир, розбудовував Іван Мазепа.

Микільська ж церква в кам’яному оздоблені з’явилась наприкінці XVII – початку XVIII століть, це, скоріш за все, Мазепина церква, хоча і документальних свідчень про це немає.

Успенський Собор, знову ж таки, став бароковим завдяки Мазепі. Загалом, бароковою лавра стала саме за його часів. На нинішній території лаври є кілька церков, пов’язаних з його оточенням. Наприклад, Павло Герцик – близький соратник Мазепи, який побудував Христо-Воздвиженську церкву, і потім був похований у ній. На дальніх печерах є церква Різдва Пресвятої Богородиці – її побудував родич Мазепи – полковник Костянтин Мокієвський, так само, як і Феодосіївську церкву. Тобто Іван Мазепа і його оточення мають відношення майже до всіх архітектурних пам’яток, які ми зараз можемо бачити у Києво-Печерській лаврі. Виняток становить хіба що дзвіниця, проте, і її не оминув Іван Мазепа, оскільки ідея побудувати в тому місці дзвіницю належала саме йому, і за його часів було розпочато збір коштів і було зібрано деякі матеріали на будівництво.

Які пам’ятки, окрім архітектурних, ще представлені на виставці?

– Окрім нерухомих пам’яток архітектури, залишилися й інші пам’яткі, які перебувають у наших фондах і бібліотеках. У нас на виставці представлено дуже цікавий екземпляр, який не лише є раритетним, але і мало кому взагалі відомим – пам’яті своїх батьків Мазепа відлив дзвін і повісив його у Вознесенському Печерському монастирі. Дзвін знаходився там доти, доки монастир існував. Потім Петро І вирішив побудувати на тому місці арсенал. Власне, після звістки про це помирає мати Мазепи, тож у гетьмана були свої рахунки до Петра навіть з цього приводу. Однак, дзвін перейшов до Києво-Печерської лаври. Якийсь час він знаходився на верхній території у Годинниковій башті, а зараз – на ближніх печерах.

Усього ми знаємо кілька дзвонів, які було виготовлено коштами Мазепи, проте, в Україні на сьогоднішній день зберігся лише цей.

Власне, після звістки про це помирає мати Мазепи, тож у гетьмана були свої рахунки до Петра...

А що означають Ваші слова «в Україні»? Тобто подібні дзвониє за кордоном?

– Як не дивно, знайшли дзвін з гербом Івана Мазепи в Астрахані. Дзвін був перевезений туди всередині XVIII століття. Відкрили його несподівано місцеві краєзнавці.

А Києво-печерський дзвін пов’язаний і з гетьманом Мазепою, і з його родиною.

Крім іншого залишилися деякі документи з підписом Івана Мазепи і його родини, печатка гетьмана, а також багато мистецьких виробів того періоду і монахинь Вознесенського Печерського монастиря. Наприклад, є воздух, де посередині намальовано герб Івана Мазепи.

Що таке воздух?

– Воздух – це покривало на святі дари тобто призначене для церковного посуду з причастям. Здавна піднесення священиком воздуха, тобто відкривання святих дарів, служило початком найважливішої частини служби Божої так званої євхаристійної молитви. Воздух багато вишитий і гаптовані. Їх створювали зокрема в майстернях Фролівського монастиря в Києві. Цей воздух є даром матері Івана Мазепи в Успенський собор Києво-Печерської лаври. Йому більше 300 років.

Також на виставці експонується блюдо, яке є подарунком матері Івана Мазепи лаврі. Окрім того, в експозиції представлена Біблія. Це Львівська Біблія 1636 року, а вже майже за 60 років після створення, вона була подарована у Фролівський монастир матір’ю Мазепи.

Цей воздух є даром матері Івана Мазепи в Успенський собор Києво-Печерської лаври. Йому більше 300 років.

Серед пам’яток є і те, що називається внеском гетьмана Івана Мазепи у культуру. Наприклад, відомо, що він опікувався святителем Димитрієм, відомим, як митрополит Ростовський. Димитрій Ростовський розкрився як письменник і як історик завдяки гетьманові Мазепі, який, взявши його ігуменом у свій Батуринський монастир, дозволив йому кілька десятиліть провести в бібліотеках, і в першу чергу, в бібліотеці Києво-Печерської лаври, у пошуках матеріалів для того, щоб святитель створив свої славетні «Житія Святих». У нас в експозиції представлено 2-й том першого видання цього твору із фондів нашого заповідника. Його науковий спадок вивчається до сьогодні. Також на виставці є вітрина, де немає експонатів, про які можна було би сказати, що їх тримав в руках Іван Мазепа, адже ці всі речі є представниками тієї епохи.

Розкажіть про ці експонати детальніше.

– Це, наприклад, хрести ченців Києво-Печерської лаври та Євангелії. До речі, на одній з Євангелій зображено Хресто-Воздвиженську церкву, побудовану соратником Івана Мазепи – Павлом Герциком. Примітним є те, що з цієї церкви зберігся старий іконостас, який також представлено у нас в експозиції.

Окрема вітрина присвячена речам, які були напряму пов’язані з гетьманом Мазепою – виготовлені на його замовлення, або їх він міг тримати їх у руках, робив безпосередній фінансовий внесок у їх створення тощо. На жаль, довести приналежність до Мазепи багатьох речей неможливо, оскільки на церковних речах не часто зустрічаються написи, деякі пропали. Однак, є один експонат – потир і звіздиця, де написано, що їх подаровано в церкву Іоана Богословського (приділ Успенського собору), і є напис: «Іван Мазепа». Про цей дар гетьмана відомо, навіть записи полишилося. Ці речі він власноруч передавав до Успенського собору.

Представлена у нас і цікава гравюра на честь Івана Мазепи. Колись таких гравюр на його честь видавалося досить багато, проте мало з них збереглося до сьогодні. Ця гравюра наглядно показує внесок Мазепи у розбудову Києві. Оскільки на гравюрі можна побачити, що гетьман стоїть, оточений музами, вище – святі, а ще вище – церкви на Київських горах, збудовані та відбудовані його коштом.

В експозиції представлено напрестольне Євангеліє – Апракос, – їх використовують виключно під час богослужінь. Вони друкувалися за часів Мазепи, за його ініціативою та його коштом. До речі, це Євангеліє у минулому році було представлено у Верховій Раді в межах невеличкої виставки.

Дивитися розділ «Букіністика» на UNC.UA

Чи фіксують ці експонати негативні характеристики Мазепи? Адже Московська церква свого часу наклала анафему на гетьмана.

– Деякі прихильники Івана Мазепи зайняли антимазепинську позицію після подій 1708 року. Але це можна зрозуміти, оскільки вони боялися. Проте, якщо подивитися глибше, нерідко були ситуації, коли зачитувався поетичний панегірик на його честь, а далі одразу ж антимазепинська промова ієрарха. Той же Петро І, деяких ієрархів, які були наближені до Мазепи, забирав до себе на високі пости і призначав служити у московські церкви. Відповідні висновки можна зробити…

Чи є у Вас в планах створення повноцінного музею, присвяченного Мазепі?

– Маємо на меті створити музей «Іван Мазепа та його епоха». Цій меті присвячено стенд на експозиції, і за цією темою ми проводимо різноманітні події. Чому саме така назва? По-перше, вважаємо, що він народився у 1639 році – коли Українські землі входили в Річ Посполиту, ще був живий митрополит Петро Могила, і розробляв із тогочасним королем Владиславом IV унію, де Україна мала отримати своє місце на рівні з Польщею і Литвою, проте, ця ідея так і не була втілена. А далі всі буремні події, руїна, російська експансія, і нищення незалежності. Це все є ціла епоха і в історичному, і в культурному, і в архітектурному сенсі. Ми ж не дарма називаємо українське бароко – Мазепиним бароко.

Ми робили виставки і круглі столи, в цьому році продовжуємо кроки до створення музею: збираємо матеріали, проводимо конференції, намагаємося висвітлювати інформацію про нього і його епоху в літературі. Таким чином ми сподіваємося створити не лише музей, де будуть представлені матеріали, але й своєрідний центр, який буде й надалі займатися пошуково-дослідницькою роботою.

На базі якого приміщення плануєте створити музей?

– Так вийшло, що довгі роки стояла у занедбаному стані, пам’ятка, яку всі пов’язують із Мазепою – Онуфріївська вежа. Це велика оборонна вежа. Близько 20 років тому почалися розмови про її відновлення як музейного об’єкту, але далі розмов тоді діло не пішло. У наш час було розроблено проект з відновлення, і зараз йдуть роботи з реконструкції, зміцнюється фундамент, сама будова вже розділена на чотири поверхи: три виставкових і один – науково-інформаційний. Крім того, там є прямий вихід на кріпосну стіну – її ми теж плануємо музеєфікувати. Це буде повноцінний експозиційний зал.

Ви говорите про кроки, як здійснюються до створення, і їх немало. Але чому досі не створено музею? У чому основна проблема – в коштах чи в чомусь іншому?

– Насправді держава виділила кошти на створення музею, тому фінансування потроху здійснюється. А от основною проблемою було те, що довгий час, і, до речі, не у XVIII чи ХІХ століттях, а саме за радянських часів, ім’я Мазепи піддавалось забороні, і відбувалось нищення пам’яток, пов’язаних із постаттю цього гетьмана. Тому проблема у матеріалі, якого зараз не так багато залишилося. У нас в лаврі архітектурні пам’ятки всі залишилися. Інша справа – рухомі артефакти, пов’язані з Іваном Мазепою, які дуже нечисельні і зберігаються у різних музеях. Звісно, ми не маємо зазіхань на колекції інших музеїв, проте, хотілось би отримати можливість зробити копії з цих предметів.

Нещодавно сталася цікава і знаменна для Украіни подія – знайшли грамоту часів Мазепи і нещодавно передали у бібліотеку Вернадського.

Музей – це не саме хранилище якихось раритетів. Кожен предмет, який представлено, необхідно розкрити і презентувати за допомогою інформації. І, власне, пошук цього матеріалу і його накопичення – головна проблема. У нас не так багато знавців цієї епохи, а тим паче мазепознавців. Усіх дослідників цієї галузі ми знаємо. Але для того, що перешукати всі українські архіви, а ще й архіви за кордном – шведські, польські, німецькі, російські. А, скажімо, російські архіви для нас закриті.

Ця пошуково-дослідницька робота є вкрай важливою. Нещодавно сталася цікава і знаменна для Украіни подія – знайшли грамоту часів Мазепи і нещодавно передали у бібліотеку Вернадського. Це гармота Петра І, де вказується, що українські церкві не треба надавати свободу. Сама грамота зберігалася в Німеччині, в Тюбінгені, як раритет, а для нас вона більш важлива в історичному і культурному плані. Так от, ця грамота ніде не переховувалась – просто наші дослідники мали туди поїхати і побачити її. Але є багато архівних матеріалів, де зберігаються величезні гори документів, проте, в титулі їх може не бути інформації про наявність листів абощо, пов’язаних з Мазепою чи його родиною.

У 1939 році у Варшаві наша українська еміграція видали два томи, присвячені діяльності Мазепи. Планувався і 3-й том, проте, його так і не видали, бо почалася війна. Ці два томи у нас – величезні раритети, і до сьогодні не зібралося такої наукової спільноти, щоби відновити хоча б такий же об’єм матеріалу, як тоді, у 1939 році.

Втім, у нас вся історія України потребує переосмислення, більше уваги і нових підходів. Не треба вигадувати нових пам’яток – вони є. Їх треба лише правильно прочитати, розкрити, вивчити і показати людям.

Чи існує взаємодія з колекціонерами у поповненні фондів та матеріалів для музею та для діючої експозиції?

Декілька таких пропозицій ми отримували. Проте, українські музеї не мають, як західні, свого фонду, з якого можуть купувати експонати і поповнювати музейні колекції. Сьогодні музеї розраховують лише на пожертви, подарунки, чи хоча б тимчасову демонстрацію, на жаль.

Але тут є ще такий момент: на заході люди ходять у музеї, музеї за це отримують кошти і можуть якось розвиватися. Нам потрібно, щоби люди до нас ходили, однак, чим ми можемо їх зацікавити? Звичайно ж, у нас є хороші й вагомі речі, однак, вони потребують реставрації і оновлення. Зрозуміло, що держава в усіх країнах утримує музеї, але на розвиток музеї заробляють самі. Але на заході ще й є спонсори та меценати, які інвестують у культуру, а в нас це лише зароджується. У разі збільшення потоку відвідувачів, можна говорити про придбання експонатів і розвиток.

Виставка «Гетьман Іван Мазепа та Києво-Печерська Лавра» працює з березня по вересень 2019 року за адресою: Київ, вул.Лаврська, 9, виставкова зала Успенського собору.


Розмову вела Аліна Опрелянська